Ніч перед світанком
Коли у Насті почалися перейми, годинник показував без чверті третя. У квартирі стояла вогка півтемрява: за вікном лив дрібний дощ, ліхтарі малювали на асфальті розмиті блики. Максим підвівся з дивана раніше за неї він не спав майже всю ніч, крутився на кухонному стільці, то перевіряв сумку біля дверей, то визирав у вікно. Настя лежала на боці, притискаючи долоню до живота й рахуючи секунди між хвилями болю: сім хвилин, потім шість з половиною. Вона намагалася згадати дихання з відео вдих носом, видих ротом, але виходило нерівно.
Вже? спитав Максим із коридору, голос звучав приглушено: двері спальні були прикриті.
Схоже Вона обережно сіла на край ліжка й відчула холод підлоги під босими ступнями. Перейми стали частішими.
Вони готувалися до цього моменту весь останній місяць: купили велику блакитну сумку для пологового будинку, склали туди все за списком, роздрукованим із сайту. Паспорт, медична картка, поліс, запасна нічна сорочка, зарядка для телефону й навіть шоколадка «на всяк випадок». Але зараз навіть цей порядок здавався хитким. Максим метушився біля шафи, перебираючи папки з документами.
Паспорт у мене Поліс Ось він А де медична картка? Ти не брала її учора? Він говорив швидко й тихо, ніби боявся розбудити сусідів крізь стіну.
Настя важко підвелася й пішла до ванної їй потрібно було хоча б умитися. Там пахло милом і трохи вологими рушниками. У дзеркало дивилася жінка з темними колами під очима й розкуйовдженим волоссям.
Може, викличемо таксі одразу? кликнув Максим із коридору.
Давай Тільки перевір ще раз сумку
Вони обоє були молоді: Насті двадцять сім, Максиму трохи за тридцять. Він працював інженером-конструктором на місцевому заводі, вона до декрету викладала англійську в школі. Квартира була невеликою: кухня-вітальня й спальня з видом на проспект. Все нагадувало про зміни: дитяче ліжечко в куті вже зібране, але в ньому лежить стопка пелюшок; поряд коробка з іграшками від друзів.
Максим викликав таксі через додаток звичний жовтий значок зявився на екрані телефону майже миттєво.
Машина буде через десять хвилин
Він намагався говорити спокійно, але пальці тремтіли над екраном.
Настя натягнула худі поверх ночної сорочки й пошукала зарядку для телефону: індикатор показував вісімнадцять відсотків заряду. Вона сунула кабель у кишеню куртки разом із рушником для обличчя раптом знадобиться дорогою.
У передпокої пахло взуттям і трохи вологим піджа
