Щовечора я гуляю зі свої псом Барсом. Для мене це прогулянка, щоб подивитися на зорі та подихати свіжим повітрям, сон буде краще, а для нього, щоб сходити у туалет та трішки розім’ятися. Нам дуже пощастило, тому що біля дому є ліс і зазвичай ми саме там гуляємо, собаці цікавіше, а мені не доводиться нічого прибирати, природа ж. У цьому ліску є головна стежка, якою ходять жителі нашого району, щоб скоротити шлях і кілька маленьких, для таких собачників, як я.
Ми трохи прогулялися і я вже хотів повертатися додому, тому що починав замерзати, але Барс ніяк не хотів повертатися, йому навпаки подобалась така погода.
Я повільно пішов до під’їзду і почав кликати Барса, раніше він завжди прибігав, коли я його кликав. І тут дивлюсь несеться ураганом і вже щось несе у роті. Я встиг про себе заматюкатися, тому що думав, що це знову якийсь щур, чи кріт. Потім зрозуміла, що мені цього разу пощастило і швидше всього це щось зі смітника. Я довго витягала предмет з рота Барса, тому що він вперто не хотів ним ділитися.
Потім я зрозуміла, що у роті пса чийсь гаманець і стало цікаво. Коли я змогла його вийняти, то зрозуміла, що навряд його викинули, тому що у нього був майже новий вигляд, хоча він і був весь у слині Барса.
Я відкрив гаманець і просто очманів. У середині було чимало купюр, як нашої валюти, так і доларів. Я почала рахувати, там було близько 5 тисяч гривень і це, не враховуючи доларів. Окрім грошей там було багато візиток та пластикових карток.
Я вже почала радіти. Ми швиденько повернулися додому і я просто й не знала, як мені бути далі. Сама я заробляла небагато, тому такій сумі я була безмежно рада. Оскільки більше ніж половина зарплати я віддавала за іпотеку, то я вже почала рахувати скільки всього необхідного я можу купити. А долари я вирішила відкласти на темні часи. Все це все одно видавалось мені надто дивним. Як сталось, що у нашому маленькому лісі, досить бідного району, знайшовся гаманець з такими сумами. Вирішила, що спочатку піду знову на прогулянку з Барсом зранку, можливо, щось мені підкаже, як так сталось.
Ранішня прогулянка не дала жодного результату. Я навіть забувала, мені вже хотілось знайти володаря чарівного гаманця і повернути йому все, тому що ж не тільки гроші загубив, а й візитки та картки, а все це міняти буде потрібно, я оглянула всі картки та кишенькові, але жодної інформації про володаря картки не знайшла.
У моїй голові проскакувало багато думок, але жодної адекватної не було. Я ж не можу дзвонити незнайомим людям і питати, чи вони знають всіх, кому давали візитки. Це цілковите божевілля.
Наступного дня я видрукувала оголошення зі знахідкою, без суми, думала, що володар гаманця мені точно її назве. Загалом, ніхто так не відгукнувся. Пройшов тиждень і я з чистою совістю почала витрачати всі гроші. Звісно, і Барсу багато нового прикупила.
А як би ви вчинили з такою знахідкою?
