Я з батьком часто їздив на нічну риболовлю. Батько любив цю справу. Ну і я пристрастився. Виходили з хати опівночі і прямували до водойми, де розкидали сітки.
Так було і цього разу. Прибули на звичне місце і почали свою звичну справу. Навкіл, хоч око виколь.
Неподалік несподівано замаячили ще дві особи. Вирішили запитати, чи клює сьогодні. Підходжу ближче, а це каміння лежить. Аж смішно стало.
Отож, знову спускаюся до водойми і готую прикорм. Батько розкладає сіті. Кидаю прикорм для приманки у воду. І тут побачив фігуру, що стоїть неподалік. Фігура наблизилася. Розгледів, що це жінка.
Мені стало якось не по собі. Що в такий час робить тут жінка? Сказав про це батькові. Її фігура не відпускає мого погляду. Врешті вона стала роздягатися. Що ж вона вирішила посеред ночі купатися? І в мене знову мурашки по тілу побігли.
Не хотілося мені нічних пригод. Тому вирішив підійти до неї і поговорити. Це була зовсім юна дівчина. На мою появу вона зреагувала з острахом – спершу завмерла, а потім схопила одежу і розчинилася в темряві.
За кілька хвилин на цьому ж місці появилася ще одна пані, вже трохи старша. Мабуть, мама тієї дівчини.
Вона підійшла ближче до нас і запитала, чи ми, бува, не бачили юної дівчини? Ми їй вказали напрям, куди вона подалася. Жінка також розчинилася в темряві.
А нам не йшла сьогодні риболовля. Так до ранку, крім дріб’язку, нічого путнього не зловили. По дорозі вирішили, що зустріч жінки перед риболовлею, є поганим знаком – можна одразу повертати додому.
