Нічого, Тарасе! Не журся! Зате Новий рік ти чудово відсвяткував!
Ось і рідний Львів. Тарас зійшов з перону, вийшов на привокзальну площу та пішов до зупинки. Він не попередив дружину, що повертається сьогодні.
Настрій був кепський попереду нелегка розмова з Олесею. Дружина знову докорятиме, скаржитиметься, казатиме, що він егоїст і байдужий до сімї.
Але ж він не байдужий! Він хотів привітати її з Новим роком, а вона відключила телефон. Образилася!
Три дні він намагався додзвонитися, але вона не брала. Ну, тоді і він обурився та кинув спроби.
І до речі вона навіть не привітала його батьків і сестру, не кажучи вже про нього. За це він їй сьогодні точно припаде.
Не тільки вона може звинувачувати у неї теж повно недоліків. То хай відповідає! Як то кажуть: найкраща оборона напад.
Тарас підбадьорився і ввійшов у підїзд із бойовим запалом.
Квартира зустріла його тишею.
Га! Є хто живий? Олесю, я приїхав! голосно сказав він, але у відповідь мовчанка.
Зазирнув на кухню порожньо, у вітальню нікого, у спальню так само. Але одразу впали у вічі зміни: біля стіни не було дитячої ліжечка, зникли комод із пеленальним столиком та коляска, яку подарували її батьки.
Тарас поспішив до шафи половина з її речами була пуста.
Вона що, з глузду зїхала? Покинула мене? пронеслося в голові.
Він набрав номер тещі ніхто не взяв. Тоді спробував додзвонитися до Марічки подруги Олесі. Теж мовчить. Нарешті вдалося дістати Миколу, її чоловіка.
Коля, привіт! Передай Марічці трубку, не можу до неї додзвонитися.
Та вона з дитиною у селі, у батьків там Новоріччя святкували. Звязок там поганий.
Я вчора повернувся, бо сьогодні на роботу. А вони ще відпочивають. А тобі навіщо Марічка?
Думав, може знає, де моя Олеся. Повернувся а вдома нікого. І всього, що для дитини готували, теж немає.
Слухай, а твоя жінка ж от-от мала народжувати. Ти що, на свята поїхав, а її саму залишив? здивувався Микола.
Та вона сама не хотіла. Хоча термін був десяте-одинадцяте січня. Встигли б повернутися.
Вітаю, Тарасе, ти дурень, усміхнувся приятель.
Чому?
Бо ти, схоже, тепер холостий. Дурнику! Подзвони в лікарню, вона, певно, там.
***
Десять днів тому.
Не розумію, сину, казала мати по телефону. Чому ти маєш сидіти вдома? Якщо Олеся не хоче їхати приїжджай сам. До пологів ще два тижні, встигнеш повернутися.
До того ж, збереться вся рідня: тітка Ганна з дядьком Іваном, Назар із Софією, Оксана з Юрком. І ми з батьком, і Віра з Олегом.
Віра замовила нам номери в заміському готелі прямо в лісі. На чотири дні з 30-го по 2-ге.
31-го в ресторані буде банкет із артистами. Я за тебе вже заплатила, потім повернеш. Побудеш з нами до Різдва, а 8-го поїдеш. Якраз до терміну дружини.
Олеся відмовилася:
Тарасе, у мене може початися в будь-який момент. Уяви усі святкують, а у мене схватки. Та ще готель за містом чи встигне швидка? Ні, я нікуди не їду.
Правильно мама каже, додав Тарас у думках. Тепер вагітність як хвороба, а пологи подвиг. А вона нас трьох народила, у декреті не сиділа і все встигала.
Звісно, він розумів, що Олеся має рацію. Але йому було сумно уявити новорічну ніч удвох за скромним столом вона вже сказала, що готувати не буде.
А рідня в цей час гулятиме в ресторані під музику.
У підсумку поїхав один.
У готелі було весело. Близько півночі Тарас вийшов у вестибюль, щоб подзвонити дружині, але вона не відповіла.
Ну й добре. Сама винувата могла б бути тут із нами, подумав він.
А вранці мати вилила на Олесю свій гнів:
Твоя жінка навіть не подзвонила, не привітала нас. Ось до чого ти її розпустив!
А Олесі тієї ночі було не до них. Якщо вона кого і згадувала, то лише Тараса а не його родину.
Її батьки, дізнавшись, що дочка сама, запросили її до себе. Великого бенкету в них не було брат працював у Києві без вихідних, тому батьки планували зустріти Новий рік наодинці.
31-го, о девятій вечора, коли вони накривали стіл, у Олесі почалися пологи.
Викликали швидку. Мати поїхала з нею, батько слідом на авто.
Новий рік Олеся зустріла в лікарні, а батьки у вестибюлі. Вона народила сина
Тарас послухав Миколу і подзвонив у лікарню.
Шевченко? Вчора виписалася.
Як виписалася? не повірив він. Невже вже народила?
Так. Першого січня, о пів на першу.
А хто її забирав?
М
