Як же довго всі діти зазвичай чекають літо. Та і матусі раді, коли можна більше часу проводити на дитячому майданчику, просто неба, на свіжому повітрі. Тож і ми з Дмитриком обожнюємо цю пору року.
Коли ми вийшли бавитися, то домовилися, що якщо він буде поводити себе гарно і нічим не провиниться, то разом підемо купувати йому нову іграшку. І ось ми гарненько пообідали, а син прибіг до мене з хитрим поглядом і почав: « Матусююююю, а ти ж пам’таєш про що ми домовлялися?»
Я звикла виконувати свої обіцянки, тож відразу повела сина в магазин іграшок. І він обрав пістолетик, що стріляє мильними кульками. Йому настільки сподобалась така іграшка, що навіть не став переглядати інші варіанти.
І разом ми попрямували на дитячий майданчик, де зазвичай мій чоловік тренує своїх учнів легкоатлетів. Там було багацько маленьких діток і як тільки Дмитрик дістав свої мильні бульбашки то всі позлітались до нього. Спочатку все було мило і я тішилась, що всі вони так мило бавляться. Та потім їх стало збиратися більше і більше і кожен ставав у чергу за цяцькою, а вона все не доходила і не доходила.
Я почала хвилюватися. Адже діти нервувались і бігали один за одним. Тому я вирішила запропонувати їм дути бульбашки самостійно, а вони просто будуть їх лускати. Та і з цієї вигадки нічого хорошого не вийшло.
Через декілька хвилин до мене підійшла якась жінка. Виявилось, вона мама одної з дівчаток, що теж хотіли пускати бульбашки. А я така погана тітка взяла і відібрала забаву. Тоді до жінки доєднались і інші батьки, всі налетіли на мене з претензіями, що з такими іграшками треба сидіти вдома і гратися там, а не приносити до інших, щоб і їм хотілося таке.
Та я зрозуміла, що щось пояснювати цим людям нема сенсу. Покликала свого чоловіка і ми разом пішли додому. Якщо хочете, щоб ваша дитина гралась чимось, то просто купіть їй ту іграшку, а якщо не маєте такої можливості, то до чого тут інші люди?
