Я довго намагалась достукатися до свого сина, та він ніяк не реагував на мої слова. Тоді я подумала, що проблема у мені і я стара людина, можливо, чогось не можу зрозуміти у сучасному світі. Тому я запитала поради у своїх знайомих. В їхньому житті траплялося всякого. Може, й тут можуть щось підказати.
Та всі вони одностайно кричали, що повністю підтримують мою думку. Не потрібно виховувати чужу дитину, бо все одно подяки ніколи ні від кого не дочекаєшся. Прийомні діти ніколи не бувають вдячними. А от діти цих знайомих почали обурюватися і казати, що тут правий тільки мій син.
Тут то я і зрозуміла, що таке прірва між поколіннями. Сучасна молодь зовсім інакше думає і дивиться на світ категорично іншим поглядом.
Мені здається, що дивно жити у світі, де жінки переконані, що навіть з дітьми її хтось візьме до себе і буде турбуватися про чужих йому людей. При таких обставинах ніхто не буде думати головою, а просто при найменшій дрібниці бігти розлучатися.
Я ось згадую часи своєї молодості і ті моменти, коли я твердо знала, що з дитиною нікому не буду потрібна. І тільки чоловік може бути поруч зі мною і моїми дітьми. На той момент здавалося, що по-іншому і бути не може. Який свідомий чоловік добровільно підписався б на виховування зовсім чужої дитини?!
Тож мене досі не покидають надії, що мій син викине з голови дурниці і відчепиться від тої жінки. Багато людей мене будуть мене засуджувати, та я росла в іншому середовищі і мені дивно це все. Тож зараз бажаю своєму Сергієві лише розлучення з тою пасією. Як би егоїстично і жорстоко це не звучало. Тим більше я впевнена, що колись йому ще трапиться на шляху прекрасна дівчина, що принесе тільки щастя і чудову долю.
