Мої всі друзі одружилися набагато швидше, ніж я. То ж на момент мого весілля – у мене вже було три похресники і всі хлопчики.
То ж я був уже досить досвідченим. Я розумівся на іграшках для хлопчиків. Вмів з ними знаходити спільну мову і проводити весело час.
Коли моя дружина була вагітна – я одразу ж запропонував ім’я для сина, а Оля і погодилася. От тільки нас чекало справжнє розчарування – на усіх ультразвукових дослідженнях нам казали, що буде дівчинка.
Так я і став татом донечки. Перших пів року я не сприймав це, не міг ніяк ні повірити, ні змиритися з цим.
А далі я почав любити свою донечку більше, ніж міг подумати. Я мимоволі став татом принцеси.
Моя донечка завжди зустрічала мене з роботи з поцілунками та обіймами. Називала мене красивим, коли я був без бороди і колючим їжаком, коли я її відпускав.
Кожного ранку я відводив донечку до дитячого садочка. Наш день розпочинався з того, що перед нами був важкий вибір якого відтінку рожевого обрати одяг і хто сьогодні в пріоритеті – принцеси чи поні.
Я добре второпав те, що якщо одягнути донечку на свій смак – буде істерика у Оленки і поганий настрій і у мене і у дружини.
А ще я навчився робити модні зачіски і навіть заплітати колосок. Ніколи б в житті не міг подумати, що будуть заколки, які мені сподобаються, а будуть такі, що я їх не купуватиму.
А ще я мовчки терплю коли розчісують мою бороду, чи малюють дитячими тінями і помадами моє обличчя. Я як справжній чоловік зжимаю зуби і чекаю.
А ще я відкрив в собі романтичну і ніжну сторону. Виявляється, я навіть вмію придумувати смішні прізвиська. Наприклад, “жабенятко”, “малий волосатик”, “краплюшка” і багато інших.
За усмішку донечки і її слова: “Татко, татко, я тебе люблю” – я готовий віддати усе на світі.
