Мене звати Іванна, хочу поділитися своєю історією. Мені все життя з чоловіками страшенно не щастило. Коли я зрозуміла, що вийти заміж мені так і не вдасться, то я вирішила народити дитину для себе. Щоб було про кого піклуватися, щоб не було так самотньо і щоб було кому мені в старості допомогти.
Коли я народила дочку, то була дуже щаслива.
Для того щоб у моєї дівчинки все було, я все життя працювала на двох роботах. Моя Ніна ні в чому ніколи не потребувала.
Вона дуже добре вчилася в школі, тому легко вступила до інституту і закінчила його. Потім я допомогла їй знайти хорошу роботу. Але дочка постійно була всім незадоволена: вона вважала, що гідна кращого.
У двадцять два роки Ніна познайомилася з дуже хорошим хлопцем Сашою і вийшла за нього заміж. Олександр був дуже спокійним, поступливим, працьовитим і дуже любив дочку. Він заради неї на все був готовий.
Спочатку Ніні це дуже подобалося, і вони дуже добре жили з чоловіком. Вона народила сина. Але потім їй все набридло і вона почала шукати собі нового чоловіка: напористого і нахабного.
Ще коли Ніна була заміжня, вона почала бігати на побачення до інших чоловіків. Коли я про це дізналася, то пробувала її зупинити, але дочка мене не слухала. У неї почався роман з Анатолієм.
Інший чоловік був повною протилежністю Саші. І тому він дуже подобався Ніні. Але таким Анатолій тільки хотів здаватися, він багато говорив, але нічого ніколи не робив. У нього не було ні машини, ні квартири, ні нормальної роботи.
Дочка нібито осліпла від любові й нічого цього не помічала. Вона пішла від свого чоловіка і переїхала жити до мене. Природно, сина вона забрала з собою. Володьку вона постійно залишала зі мною і сама бігала на побачення зі своїм Анатолієм.
Хоч я дуже і люблю свою дочку, але терпіти подібне я не збиралася. Тому я намагалася говорити з дочкою. Вона розлютилася і привела до нас в квартиру свого Анатолія.
Моє життя перетворилося на пекло. Анатолій постійно командував, ображав Володьку, вимагав від нас грошей і вимагав, щоб ми його добре годували. Ніна, як і раніше, була сліпа від любові.
Від життя в такій обстановці, від постійного хвилювання і стресів у мене стався інфаркт. Я довго пролежала в лікарні.
Я вирішила поговорити з Олександром. Адже він дуже страждав від усього, що відбувалося, зокрема з його сином Володькою.
Саша поговорив з Ніною, і вони сильно посварилися. Донька не хотіла нікого слухати. Вона звинувачувала в усьому Сашу. Тоді він не витримав і сказав, що забере собі сина. Ніна цього зовсім не злякалася, а навіть зраділа. Вона швидко зібрала речі сина і віддала сина колишньому чоловікові.
Я була в шоці від того, що відбувається. Я дуже злякалася: я знала, що жити з дочкою і її новим залицяльником я просто не зможу. Тому я попросила Сашу забрати і мене. Він погодився.
У нього була велика квартира, в якій ми і стали жити втрьох.
Через місяць я змогла змусити свою дочку виїхати. Вона дуже образилася на мене і поїхала зі своїм Анатолієм в інше місто.
Через рік Саша зустрів гарну дівчину і одружився на ній. Я думала, що він попросить мене поїхати. Але він вирішив по-іншому: ми продали наші квартири і купили для нас великий будинок.
Незабаром Ксенія народила дівчинку. Тепер у мене є онук і внучка. З Ксенією у нас чудові стосунки. Вона стала мені набагато ближче моїй рідній дочці.
Ось так в житті буває: що рідними стають не родичі, а чужі, але хороші люди …
