Надійка тривалий час не могла завагітніти. З погляду медицини, вона була цілком здорова жінка. Чоловік теж пройшов усі обстеження. Але результат нульовий. Чомусь не складалося, як у інших людей.
Тоді Надійка погодилася на штучне запліднення. Вагітність проходила нормально, без ускладнень. Жінка ретельно виконувала усі приписи лікарів. Однак на п’ятому місяці трапився викидень. Потім ситуація повторилася.
Це вже була третя вагітність. Третя ЕКО. Все йшло добре. Наближалися пологи.
У пологовому будинку зібралася ледь не вся родина. Пологи перші. Породіллі було 26. І ось на світ появився хлопчик. Без ускладнень. Медсестра закликала батька дитини.
І тут сталося саме несподіване – у дитинки пальчики були на місці п’ят. П’яти там, де пальці. Акушер і медсестра розгублено стояли перед подружжям, пояснюючи, що це все поправимо. Операція – і все стає на свої місця.
Однак новоспечений татусь не на жарт розійшовся. Він був вкрай обурений. Його ніщо не заспокоювало. На ніякі операції він не погоджувався. У розпалі емоцій сказав, що відмовляється від дитини. Це також стосується і матері Надії.
Лікарі залишились без аргументів. Так дитинка залишилася на певний час у пологовому відділенні.
Породілля Надя прийшла за кілька днів до норми і виписалася.
Однак вдома вона не могла знайти собі місця. За нею скрізь тягнулися оті маленькі рученята її крихітного синочка. Скрізь. Навіть снилися вночі. Ніщо не заспокоювало жінку. Усюди перед очима було її дитинча.
Хай з такою вадою, але її. Тим паче, що лікарі запевняють, що усе поправимо. Ні, вона далі так не зможе. Вона не слухатиме чоловіка Богдана – забере немовля додому.
На ранок не втрималася, набрала телефон пологового відділення і повідомила, що вона забере дитину. За пів години буде в лікарні.
А тато не пройшов випробування. Він ніяк не міг змиритися з такою вадою дитини. Його не втішало те, що все можна змінити оперативним шляхом. Подав на розлучення. Надійка не заперечувала. Тим паче, що у неї від початку була підозра, що причина її безпліддя саме у ньому.
