З Іриною ми були нерозлучними з далекого дитинства. А коли пішли в школу, то взагалі проводили одна з одною весь вільний час. Та в старших класах чомусь почали менше спілкуватися. Якось раніше ми могли довірити все своє сокровенне, а зараз лише віталися і обмінювалися питаннями щодо навчання.
В 10 класі по школі прокотилася новина про вагітність Іри. Я намагалась підійти поговорити до давньої подруги, та вона відмовилась зі мною говорити на цю тему, навіть не сказала, від кого чекає дитину. А через чотири місяці родина Ірини переїхала з нею до іншого міста. Там вона довчилась останній рік в школі, а потім вступила в місцевий коледж.
Я не раз намагалась поновити контакт із дівчиною, та ніякого взаємного зацікавлення в дружбі не побачила.
Довелося змиритися і жити далі. Закінчивши школу, я успішно вступила до університету на державну форму навчання. Так переїхала в гуртожиток і стала рідко навідуватися додому. В цей період і зустрівся мені Роман. Він був парубком на весь район. Ще зі школи пам’ятаю, як подобався мені цей юнак, та залицятися було б дивним, адже різниця у віці майже чотири роки.
А ось зараз ми навчаємось в одному університеті і цей красень сам приділяє мені всілякі знаки уваги. Спочатку важко було повірити в це, боялась, що хлопець хоче мене обдурити, тож ігнорувала всі залицяння. Та Рома був наполегливим і ми почали зустрічатися, а невдовзі й одружилися.
І ось зараз нашій сім’ї 7 років. Ми на вихідні зібралися у гості до батьків чоловіка. І на вулиці я ненароком зустріла ту саму давню подругу Ірину. Я була щаслива бачити знайому і призупинилася, аби привітатися, та у відповідь почула зовсім не привітання:
– Ну і що це ти така щаслива? Може, через те, що живеш із батьком моєї дитини?
Відразу мені навіть не вдалося скласти думки докупи і зрозуміти, про що вона.
Виявилося син Ірини був від мого Романа. Ще тоді в школі між ними була якась пригода на п’яну голову. Та батьки хлопця просто відкупилися від дівчини, адже не хотіли, щоб все село обговорювало їхнього синочка.
Через декілька хвилин мовчання, я нарешті наважилась сказати, що зараз у нас чудова сім’я і жодного стосунку до їхніх справ молодості не маю. І пішла. Та історія жила в моїй голові ще довго і я відчувала, що без розмови з Ромою не обійдеться.
Поговорили ми спокійно. Чоловік сказав, що тоді був напідпитку і Ірина сама накинулась на нього. Тож після того випадку вони не бачилися і не говорили. Батьки поговорили і домовилися про гроші, але Рома не мав права навідуватися до дитини.
На той час йому було все одно на дитя, але останнім часом задумувався про зустріч. Тому я підтримала його, вирішила, що краще домовитися про фінансову допомогу, зустрічі з Іриною.
На щастя, все вдалося і тепер Роман відправляє кошти синові, часто забирає його до нас на вихідні. Наша донечка швидко знайшла мову з братиком і вони гарно ладять.
