І що? У нас з Валерієм усе гаразд. Ми зразкова сімя, жодних порушень, діти виросли гідними людьми.
Валерію, ти знову забув ключі? Наталія Михайлівна зітхнула, почувши знайоме покашлювання за дверима. Чоловік ніколи не дзвонив, просто стояв і чекав, поки вона сама здогадається відчинити.
Забув, буркнув Валерій, продираючись у передпокій. Поспішав зранку, на роботі важливу нараду призначили.
Наталія дивилася, як він знімає черевики, залишаючи їх посеред коридору, і мовчки переставляла на місце. Сорок років шлюбу навчили її не сваритися через дрібниці. Валерій працював головним інженером на заводі, відповідав за серйозні проекти, вдома хотів спокою. Невже вона не може прибрати за ним взуття?
Як справа на роботі? запитала дружина, наливаючи чоловікові миску борщу.
Та все як завжди. Начальство тисне, робітники не розуміють, обладнання старе. Але якось викручуємося, Валерій механічно перегортав газету, не відриваючи очей.
Наталія хотіла розповісти про сусідку Ганну Степанівну, яка сьогодні скаржилася на сина-пияка, але передумала. Валерію після роботи чужі проблеми не потрібні.
До речі, несподівано підвів голову чоловік, Михайлику запропонували підвищення. Переводять до Києва, у головне управління. Хороша посада, зарплатня втричі більша.
Ну й добре йому, кивнула Наталія, прибираючи зі столу.
Він мене порекомендував на своє місце, тихо додав Валерій.
Наталія завмерла з тарілками в руках.
Як це?
Директор вирішить наступного тижня. Якщо все добре, стану заступником головного інженера. Оклад майже вдвічі більший, соціальний пакет, відпустка довша.
Валерій говорив спокійно, але Наталія почувала у його голосі приховане хвилювання. Вона знала чоловіка як облупленого. Він мріяв про цю посаду роками, але ніколи не виказував амбіцій відкрито.
Валерію, це ж чудово! вона сіла поруч, взяла його за руку. Ти заслужив це підвищення. Стільки років чесно працюєш, жодного разу не підвів завод.
Ще невідомо, дадуть чи ні, чоловік знизав плечима, але по його обличчю Наталія бачила, що він уже уявляє себе на новій посаді.
Весь вечір Валерій був незвично жвавим. Розповідав про нові проекти, які зможе реалізувати, про відрядження, про те, як нарешті куплять нову машину замість старих «Запорожців». Наталія слухала і раділа разом із ним. Після вечері вони навіть увімкнули музику і потанцювали на кухні, як у молодості.
Наступного дня Наталія зустріла у дворі Олену, дружину того самого Михайлика.
Вітаю! посміхнулася сусідка. Михайло вчора розповів, що Валерій може зайняти його місце. Чудова посада, ми дуже раді за вас.
Дякую, але ще нічого не вирішено, обережно відповіла Наталія.
Та що ви, все практично вже вирішено. Михайло каже, інших кандидатів навіть не розглядають. Валерій же найкращий спеціаліст у відділі, усі його поважають.
Наталія йшла додому з легким серцем. Значить, недарма Валерій сподівався. Якщо Михайло так говорить, то підвищення майже гарантоване.
Вдома вона вирішила приготувати святкову вечерю. Сходила до магазину, купила мяса на печеню, улюблені Валерієві тістечка. Готуючи, наспівувала пісеньку. Давно вона не відчувала себе такою щасливою.
Валерій повернувся пізно, стомлений і якийсь похмурий.
Що сталося? з
