” Прекрасна у вас справедливість, Галино Миколаївно! Тобто наші діти торік пеклися на городі, потім цілий рік ми працювали, щоб вашу дачу в порядок привести, а тепер Настіні діти користуватимуться всіма зручностями, а наші сидітимуть вдома? Дуже ви у нас чесна! не стрималася Ольга.
Так, я казала, що це для дітей, але ж не обовязково для ваших! Чи ви думаєте, у мене інших онуків немає? Спочатку ваші діти відпочивали, тепер Настіні все ж по-справедливому!
Чудова у вас справедливість, Галино Миколаївно. Тобто наші торік палилися на сонці, а тепер ми ще й маємо дивитися, як інші діти розважаються? Дуже ви в нас щира! знову вибухнула Ольга.
Ну, привезете своїх наступного року. Дача нікуди не дінеться. Ми ж все-таки родина! Дехто допомагає, дехто ні. Але це моя дача, і я розпоряджаюся нею, як хочу!
Так-так! Настя піщинку для пісочниці привезла, і на цьому її внесок закінчився. Оце ж дійсно безцінна допомога, саркастично додала невістка.
Галино Миколаївно, справедливість це коли всім порівну. Може, візьмете наших дітей хоча б на місяць?
Що ти! Я за два місяці зовсім знеможуся. Я вже не така молода, щоб з такою отарою впоратися, відрізала свекруха.
А якщо по два тижні?
Не можу. Я вже Насті пообіцяла. У неї з Віталіком відпустка в липні, вони хочуть відпочити без дітей. Тож нічого не вийде.
Тоді привозите їх у середу, заберу в пятницю. Кілька днів ще витримаю, а далі сил немає.
Ольга глибоко зітхнула. Кілька днів Враховуючи, скільки вони вклали в цю дачу це просто насмішка!
Добре. Я зрозуміла. До побачення, сказала вона й поклала трубку.
Жінка схопилася за голову. Що ж тепер робити? Весь рік діти мріяли про бабусину дачу, про новий майданчик, про басейн А тепер їм нічого не дістанеться.
А починалося все так гарно Торік вони з Ігорем поїхали до його матері. Ольга не була там вже десять років, ще з часів, коли свекор був живий. І нічого не змінилося
Дача нагадувала закинутий сарай. Скрипучі вікна, старий туалет надворі, бурян по пояс. Дерева висохли, гілки обсипалися.
Всередині ще гірше. Старі меблі, полинялі шпалери, підлога просіла. Пахло сирощами і пліснявою.
Ох, скільки тут роботи зітхала Галина Миколаївна. Синку, почни хоча б із трави. Я покажу, що робити.
Поки Ігор боровся із хаосом, свекруха заварила чай і почала говорити про онуків.
Хотіла б я їх до себе взяти, але що вони тут робитимуть? Жаб ловити? зітхнула вона.
Ользі спамяталися її власні дитячі літа в селі. Вона з радістю годувала курчат, шукала червяків для діда, плела вінки з квітів
Може, разом відремонтуємо дачу? запропонувала вона.
Ось і я про те! зраділа Галина Миколаївна. Краще вкластися в своє, ніж їхати в Туреччину.
Дітям буде де відпочивати. Моря в нас немає, але хоча б у озері поплавати.
До кінця літа вони вставили нові вікна, відремонтували паркан, знайшли меблі для дітей. Діти повернулися в захваті.
Мамо, а ми ще поїдемо до бабусі? Там так класно! кричав син.
Звичайно, усміхалася Ольга. Наступного року буде ще краще.
Але наступного року все пішло шкереберть. Галина Миколаївна раптом заявила, що візьме тільки Настіних дітей.
Ви ж казали, що це для всіх! не вірила Ольга.
Але я нічого не обіцяла! відповіла свекруха.
Ольга дзвонила матері, шукала поради.
Вона просто вас використала, сказала та.
Врешті вони знайшли інший варіант орендували маленький будиночок за містом. І це вийшло навіть краще.
Діти були щасливі.
Краще, ніж у бабусі! кричали вони.
Ольга зрозуміла: тепер вони самі собі господарі. А Галина Миколаївна нехай сама з Настею вкладається
