Дочка зателефонувала у четвер ввечері. Зазвичай ми розмовляємо лише кілька разів на тиждень й вчора вже була розмова «по графіку», а тут на тобі дзвінок.
-Щось сталося? – одразу почала я замість привітання.
-І тобі привіт, мамо! Як поживаєш?
-Ірка, я тебе знаю, як облуплену. Кажи одразу, що потрібно!
-Да, мамо, тебе не проведеш – жартує Іра. – Пам’ятаєш, Катю, ми вчилися разом в університеті, жили в одній кімнаті. Ну та, яка в гості до нас приїжджала, ти ще тоді її на сіновалі з Колькою зловила.
-Хіба таку можна забутися. Та й що там твоя Катя?
-Вона в гості приїжджає, хоче зустрітися. Мені скільки їй потрібно розповісти й показати, але ж у мене Машка. Можна я тобі онучку на вихідні привезу?
-Я, звісно, не проти онучки, а от за тебе хвилююся. Ваші походеньки з цією Катею ніколи нічим хорошим не закінчуються. Максим в курсі, ти розповіла?
-Звісно в курсі. Він сам і запропонував цю ідею, так що вважай, що в чоловіка я відпросилася.
-Наче могло бути інакше. Мені інколи здається, що чоловікові до тебе абсолютно байдуже. Ну який нормальний мужик відпустить свою жінку в нічний клуб на пів ночі? Чи не ревнуватиме, коли її колеги з роботи додому підвозять.
-Мамо, ти так про це говориш, наче я гуляща. У відносинах є таке поняття, як довіра. Максим мені довіряє, а я йому. Якби я себе так накручувала, як ти, то також могла б понавигадувати мільйони коханок в кожному місті, куди Максу доводиться їхати.
-Ну все, все. Мама просто хвилюється за тебе й твій шлюб. То ви маршруткою приїдете, на зупинці зустрічати? – вирішила я перевести тему.
-Ні, не потрібно. Нас привезе Артур, мій колега. Ми вже домовилися.
-Ну от знову! Іро, при живому чоловікові, кататися з колегою, який тобі в коханні зізнавався. Ти нормальна взагалі?
-Не кататися, а поїхати до матері з маленькою дитиною в салоні. Мамо, ти вмієш роздути з мухи слона. Перестань уже. Все, до п’ятниці.
Ну от ви мені скажіть, це взагалі нормально? Ось так просто без чоловіка, ходити з подругами до нічного клубу, їздити з неодруженими чоловіками, які приховують таємні почуття й заявляти матері, що у неї на особистому все прекрасно. То чи це дійсно Максим такий довірливий, чи може такий самий? Ото вже, яке йшло, таке й найшло!
