З Мирославою я познайомилася на роботі. Вона була моїм наставником та вводила мене в курс справи. Колеги її не любили та відверто боялися. Жінка мала запальний характер й не завжди контролювала те, що говорить. Могла гримнути на когось через незначну помилку й сама не помічала, як переходила на особистості.
Наш начальник закривав очі на скарги, що стосувалися Мирослави, бо фахівцем вона була прекрасним. Не знаю яким дивом, але я зуміла знайти спільну мову з Мирославою й ми подружилися.
Обідню перерву проводили разом, а ввечері я частенько заглядала в гості до подруги. Мирослава була одруженою й мала доньку. Чоловік Владислав працював таксистом, а Іринка ходила у 8 клас. Скажу вам, що сім’я в них просто чудова.
Якщо дружина затримується на роботі, то Влад без проблем стає біля плити й готує вечерю. Його не потрібно про це просити чи нагадувати. Іринка, теж молодець, посуд перемиє, квартиру прибере, щоб мама після роботи могла відпочити. Та схоже Мирослава вдома не вимикала свій режим суворої начальниці й постійно шукала чим би це зачепити рідних.
Одного вечора я завітала до Мирослави на чай, вона сама запросила. Ось уже чотири дні, як я у відпустці, тому подруга хотіла поділитися зі мною останніми новинами. Почали ми з робочих питань та пліток, а потім я сама не зрозуміла, як Мирослава почала жалітися на своїх домочадців.
Розповіла, що у неї вчора була свекруха. Приїхала без попередження, хоча могла подзвонити. А в неї вдома не прибрано і їсти немає що. Іринка в школі, чоловік на роботі – нікому допомогти. Так свекруха замість того, щоб піти, стала біля плити їжу готувати. Мирославі здалося, що так старенька хотіла її принизити. Я ж не побачила в цьому нічого поганого.
Потім подруга згадала про Влада й понеслося. Вона все жалілася, що втомилася тягнути все на собі. У неї зарплатня більша й всі проблеми на ній, а чоловік просто в машині катається. Коли я зауважила, що робота її Влада не така вже й легка, Мирослава тільки гучно розсміялася. Вона не бачила у водінні машини нічого складного, а міг би й щось інше пошукати, щоб грошей додому більше приносити. Адже на той мізер, що він заробляє не проживеш.
Донька теж не залишилася поза маминою увагою. Мирославі не подобалося, що дівчина погано навчається. Під «погано» вона мала на увазі декілька 9 з математики.
Можливо Мирослава продовжила б свій список нарікань, але її перебив Влад, який уже декілька хвилин разом з донькою слухали, яка нещасна їхня мама. Чоловік не сварився, а просто заявив, що забирає Іринку й вони переїжджають жити до його мами. «Ну що ж Мирославо, нарешті ти будеш спокійна. Ми з Ірою поїдемо поживемо до тієї старої, яка тебе принижує допомогою на кухні. І поки я кататимуся на машині, бо більше нічого не вмію, Іра ходитиме в школу, щоб і далі розчаровувати тебе своїми невдалими оцінками».
Мирослава не знала, що відповісти. Мені було незручно бути свідком сімейної сварки, тому я швиденько поспішила на вихід.
На роботі Мирослава жодного слова мені не сказала, а коли я намагалася підійти до неї, щоб поговорити – тікала. На мої дзвінки жінка не відповідає й спілкуватися більше не хоче. Я просто не розумію, чим їй не догодила.
