Софія часто провідує свою бабусю. Коли в неї з’являється час, відразу їде до бабусі. Адже вона давно живе одна. І вік у неї поважний. В цьому році святкували сімдесяту річницю від дня народження. Правда бабуся не жаліється на хвороби, говорить, у кого їх немає. Але внучка телефонує кожного дня, і приїжджає в міру можливості. Софія навчається в університеті, живе в гуртожитку. Не захотіла проживати та надалі з батьками. Бажає жити самостійним життям.
Але бабусю любить. Ось і сьогодні вирішила зробити сюрприз. Приїде без попередження. Нехай радіє внучці. Коли Софія підходила до будинку бабусі, помітила, що та сидить на лавочці зі своєю сусідкою. Вони часто разом ходять прогулюватися. Дівчина не здивувалася. Але вирішила тихенько підійти, щоб сюрприз видався справжнім. Тому дівчина підкрадалася. А бабусі говорили про щось своє. Спочатку Софія не прислухалася, але коли почула про що говорять, затамувала подих. Бабуся Софії говорить:
– Як ти вирішила далі поступити?
– Та, не знаю. Він зовсім не звертає на мене уваги. Як я не намагалася розговорити, але поруч завжди та бабка. Я знаю, вони не живуть разом, але ж спілкуються.
– А що як я тебе навчу як зробити, щоб він звернув на тебе увагу.
– Як?
– А ти Маріє, телефонуй йому сьогодні, і скажи, що потрібна його допомога. Запроси до себе у квартиру. А там сама знаєш як далі діяти.
– А якщо він відмовить?
– А ти говори: алло, алло нічого не чути, я вас чекаю о шостій вечора, і кидай слухавку.
– А якщо він не прийде?
– Не прийде, то телефонуєш мені, я прийду. У мене саморобне вино є, будемо коштувати.
На цьому розмова закінчилася, через те, що бабуся оглянулася і побачила поруч Софію. А та заливалася сміхом, не могла спинитися.
– Ну ви даєте «дівчата», – говорила внучка, – це ж треба які пристрасті розгоряються. А мені, бабусю також підкажеш як поводитися з хлопцями?
– А то, лише скажи, всьому навчу.
Додому йшли веселі та щасливі. Дай боже нашим бабусям такого настрою завжди.