Усі важливі речі у нашому житті часом трапляються несподівано. Мені нещодавно виповнилося 28 років і це був суцільний рік несподіванок. Так сталося, що на фірмі, де я працював почалося масове скорочення. Оскільки працівником мене вважали здібним та зразковим, щоб не звільняти, просто перевели у філію від організації, але в іншому місті. Так несподівано довелося переїхати жити в Одесу.
Не те щоб я не був радий переїзду, але покидати своє розмірене спокійне життя та друзів не хотілося. Вибору у мене не було. Шукати нову роботу – теж не варіант. Тим паче, що зарплатня у мене була висока і її обіцяли зберегти.
Спершу я винаймав квартиру та старався раціонально розприділяти бюджет. Несподівано батьки повідомили про спадок. Виявляється моя покійна бабуся залишила мені квартиру. Тож я перебрався жити у власне житло. Саме у цей період переїзду, знову ж таки, несподівано я зустрів Машу.
Вона працювала консультантом у відділі постільної білизни. Я декілька годин блукав у пошуку потрібного комплекту. Розбираюся в них, чесно кажучи, не дуже. Бідна дівчина декілька разів пропонувала мені свою допомогу. Врешті решт я здався й покликав її до себе. Маша допомогла мені вибрати постільну білизну, а я вибрав її.
Ось уже три місяці ми живемо разом. Нещодавно повернулися із подорожі та готувалися через кілька днів повернутися на роботу. Останні вихідні вирішили провести разом. Та наші плани зруйнував несподіваний приїзд гостей.
Субота. Ранок. Ми з Машою ніжимося у ліжку, як раптом стук у двері. На порозі стояла моя двоюрідна сестра Оксана зі своїм чоловіком Антоном.
-Братику, скільки літ, скільки зим. Я вже й забулася, як ти виглядаєш. А ми от вирішили до тебе в гості приїхати, навідати. Як-то кажуть: сюрприз!
«Сюрприз удався» нічого не скажеш. І чого так сталося, що моя люба сестричка згадала про моє існування тільки після того, як я переїхав у квартиру біля моря. Не хочеться думати про вигідну сторону цього візиту. Може дійсно рідні просто засумували за мною після восьми років розлуки.
Родичі, не соромлячись, пішли оглядати своє житло на наступні декілька днів. З кімнати вийшла Маша:
-Привіт!
-О, братику, а що ж ти не попередив, що не сам? Відколи це ти своїх дівах на ніч залишаєш? Дорогенька, а ви хоча б прикрилися не одні ж у домі! – єхидно промовила сестричка.
Відколи це я маю славу бабія? І звідки їй було знати ночують мої дівчата в мене чи ні. Було зрозуміло, що сестра хотіла допекти моїй дівчині та просто знущалася з неї. Та я знаю, що Машу просто так не візьмеш. Тоді в мою голову прийшла ідея, як позбутися непроханих гостей.
-Ну я ж не всіх кличу додому, тільки тих, що дорого коштують – сказав я, підморгуючи коханій. Добре, що вона мене зрозуміла правильно.
-До речі, а ви теж участь брати будете, чи як? – запитала Маша з серйозним виразом обличчя.
У сестри очі стали як по п’ять копійок. Спершу вона не знала, як реагувати. У її голові уже збиралися докупи всі плітки, які вона про мене розповідатиме нашій рідні. Не здивуюся, якщо вона прикрасить розповідь своїми особливими подробицями. Головне – потрібно батьків попередити про нашу виставу, щоб нічого дурного не подумали.
-Ну добре, якщо не маєте бажання – ваше діло. Мені пора бігти, у мене сьогодні нічна зміна треба підготуватися.
Маша швиденько одягнулася, взяла сумку, гроші та пішла. Родичі ошелешено дивилися на мене й не знали, що сказати. Я вирішив розрядити обстановку:
-Та не хвилюйтеся ви так, я знаю цю дівчину. Уже не вперше її послугами користуюся. Якщо потрібно і вам номерок дам. Бере не дорого, все якісно.
Треба було бачити їхні лиця в той момент. Надовго родичі не затрималися. Різко згадали, що уже забронювали готель та треба їхати заселятися. Я закрив за ними двері, а сам побіг Маші телефонувати, щоб швидше поверталася додому. Треба було ж іще батькам сповістити про несподіваний візит гостей та наш розіграш.
