Тиждень добігав до кінця. В селі роботи завжди є багато, особливо весною. От і зараз, посадивши картоплю, Ольга Петрівна запросила сусідку на вечерю. До хати зайшов її син Андрій, а за ним зайшла невістка Марина.
-Доброго вечора, мамо! – привітався Андрій.
-Доброго вечора! Синку, сідайте за стіл, вареники ще гарячі.
Молоде подружжя повечеряло, Ольга склала їм з собою їжі і вони пішли додому.
Хлопчик буде, онучок, бачиш, який живіт гостренький- зазначила сусідка Ліда.-Гарна дівчина, але до сільського життя зовсім не звикла…
Олю, ти її привчай до сільської роботи, бо все Андрій робить. Вже й люди в селі сміються з нього.
Оля бачила рідко невістку. Вона її дещо дратувала. Син приходив навідатися мало не щодня. А Марина в той час, щоб збирати дочку від першого шлюбу до школи, крутила кучері перед дзеркалом, фарбувала губи червоною помадою. А які в неї були нафарбовані нігті…Хай Бог милує!
Андрій у цей час готував сніданок нашвидкоруч, збирав Оленку до школи. Дівчина дуже полюбила вітчима. Якби не Андрій, то дитина йшла б до школи голодною. Ото відправить Андрія на роботу, дочку до школи, і спить собі до обіду.
Одного дня Ольга поверталася з магазину додому. Її наздогнала невістка, і поцікавилася, чи привезли свіжий хліб.
Хліб свіжий вже привезли? – перепитала невістка.
Нема ще. У вас що, ані крихточки вдома нема?- здивувалася свекруха.
Я якось не розрахувала…
Ти хліб завжди купуй із запасом, всі сільські так роблять. Ходи в хату, я тобі вріжу шматок.
Ой, у вас так смачно в хаті пахне,-зазначила Марина. Що готуєте?
Ви що таке смачне готуєте? Запах на весь будинок, – поцікавилася Надя. Голубці буду робити. А у вас що на обід? – перепитала свекруха.
Я сьогодні нічого не готую. Дочки ще зі школи немає, а Андрій з роботи ще не повернувся.
Я і на вас голубців зроблю, а ти скажи нехай ввечері прийде Оленка, та й забере.
Увечері Марина дочку не прислала, а сама прийшла. У будинку сидів агроном Володя і її чоловік Андрій . Ольга відразу запросила невістку за стіл, а та не відмовилася. Сіла біля чоловіка і почала в чоловічі розмови влазити.
Марино, йти додому, Оленка скоро прийде з репетиції, в хаті треба затопити, – спробував відправити дружину додому Андрій.
Холодно, так, – погодилася Марина. – Повечеряємо і я піду.
Оля очам своїм не вірила: як можна спокійно вечеряти, якщо в будинку холодно і дитину нічим годувати? Свекруха намагалася гнати від себе погані думки, адже невістка була вагітна. Нікуди не подінешся. Повинні звикнутися.
Володя подякував господині і зібрався в дорогу. За ним підвівся Адрій.
Андрійку, візьми голубці. Це твоя мама для нас приготувала.
Сама візьми, – відповів чоловік і вийшов з дому.
Що це з ним? – здивувалася невістка.
Їж,їж, нічого. Тобі нервувати не можна, а їсти треба за двох. Їж, їж, – заспокоювала її Оля.
Наступного ранку син прийшов до матері снідати.
Андрійку, на ферму водія треба. Може ти туди влаштуєшся? Там зарплата більше … – говорила мати.
Мамо, з такою дружиною як у мене, мені жодної зарплати не вистачить.Вранці їй повідомлення з пошти прийшло. Замовила набір і техніку, щоб манікюр робити на 5 тисяч. Уявляєш? Кому це треба в селі? Я причеп дров купив за такі гроші і ми ними всю зиму палити котел будемо. Яка користь з тої краси? Хто буде робити той манікюр? Каже, буде розвивати бізнес.
Бачили очі, що брали, тепер плачте, хоч повилазьте. Марина чекає на твою дитину, тому терпи, сину. Не можу, мама. Я Оленку вранці в школу збираю, вона спить до обіду. Їсти до тебе приходжу, вона спить. Яка мені з неї користь?
Їхню розмову почув сусід Петро. Вчора зайов до вас, шукав тебе, а в будинку тиша, тільки Марина в кімнаті хропака дає. Ось баба дає! Як це так спати до обіду?
Андрій після сніданку поїхав на роботу. Через дві години прийшла Марина та й каже:
Я вчора голубці так і не забрала, повісила пакет на паркані, та й пішла. Забула додому забрати.
«Добре, що сама наїлася», – подумала свекруха.
А ти що так рано? Сталося щось? – запитала Оля.
Мамо, позичте мені 5 тисяч. Я хочу почати свою справу. Буду нігті для наших сільських жінок робити. Гроші швидко поверну. Маринко, вибач, але гроші тобі на такі дурниці я не дам.
Вранці наступного дня сусідка Ліда поспішала розповісти Олі, що її невістка кудись поїхала на автобусі. Може це не вона була? – поцікавилася Оксана.
Вона, вона. У нас по селу більше ніхто в шубі і на підборах не ходить. Андрій прийшов обідати до матері. Мамо, даси їсти? Марина кудись повіялася, хата зачинена. Оленка через годину прийде зі школи.
Сусідка казала, що Марина поїхала вранці у місто. Може, у жіночу консультацію…
Через кілька хвилин на зупинці зупинився автобус, а з нього вийшла Марина. Вона відразу пішла до хати свекрухи. Де ти була? До лікаря їздила? – поцікавився Андрій.
Ні, їздила на пошту. Забирала посилку для свого бізнесу, гроші взяла у своєї мами.
Приготуй вечерю вдома. Я не буду вічно до мами їсти ходити, -гаркнув Андрій.
Тобі аби поїсти,- не змовчала Марина.От мій колишній, ніколи мене заставляв…
Андрій пішов додому, Марина поцокала підборами услід за ним.
Оля вийшла з хати сама не своя. Ой, не буде їм життя. Марина так з нього мотузки крутить. На голову майже вилізла.
Так-так, – погодилася сусідка. – Все життя під каблуком жити не годиться. Жоден чоловік не витримає. Майбутню дитину і Оленку шкода…Як тепер бути?
