Ми з Олександром познайомилися після закінчення інституту. Мої батьки на той час рахували копійки. Річ у тім, що раніше ми жили добре, не багаті, але нам вистачало коштів на все необхідне, ще могли дозволити собі гарний відпочинок, коли у мами з татом припадала разом відпустка. Та потім мама захворіла. Всі заощадження пішли на дороге лікування. Наразі маму потрібно підтримувати ліками. Татової зарплати половина йде на ліки, а інша половина на оплату комунальних, і інші потреби.
У Олександра заможна сім’я. Трикімнатна квартира, нове авто. Достаток відчувається. Коли його батьки дізналися про важкий стан моєї мами, видно, що їм не сподобалося, кого їхній син обрав собі. Але ми закохані, не помічали нічого. Через деякий час святкували весілля, а після пішли жити на найману квартиру.
Батьки Олександра навіть не пропонували купити квартиру, чи розміняти їхню трикімнатну. А ми вирішили, що спочатку купимо житло, а потім подумаємо про діток. Цим і поділилися з батьками. Мої батьки не проти віддати нам квартиру, але жити з хворою моєю мамою Олександр не бажає. Говорить, що ми їх утісняти будемо, краще на найманій.
Його батьки взагалі не цікавляться нашими житло умовами. Хвалилися лише своїми планами, поміняти машину на більш нову модель. І тут же запитують, коли ми їм подаруємо онуків.
А я сказала, що коли купимо квартиру, тільки тоді подумаємо про дітей. На мої висловлення ніякої реакції. А вже через тиждень я дізналася, що вагітна. Батьки Олександра раділи, що скоро стануть бабусею і дідусем, а я знову почала розмову про квартиру. Мене не почули.
Я йшла додому ображена. Ну як так можна. Це ж їхній майбутній онук, а вони не думають, що після пологів нам прийдеться їхати на найману квартиру. За те свекрі кататимуться на авто останньої моделі. Чоловік просить мене заспокоїтися. Самі справимося. Як тільки назбираємо на перший внесок, відразу купимо в кредит.
Я трохи заспокоїлася, все ж таки гарний у мене чоловік. А про себе подумала, не покажу свою дитину свекрам, нехай не сподіваються. Якщо їм байдуже, де буде жити їхній онук, то мені вони зовсім не потрібні. Чи я не права?
