Я щаслива багатодітна мама. Маю троє дітей. Сина Микиту, йому 12 років та двох донечок-близняток, їм по 6 років. Ми з чоловіком завжди хотіли мати велику сім’ю. Я домогосподарка, займаюся дітьми та домашніми справами. Інколи працюю віддалено, маю освіту філолога, тому пишу або редагую статті на замовлення. Мій чоловік Арсен забезпечує родину.
З трьома дітьми важко, але якби ми не були впевнені у власних силах, то не планували стільки дітей.
Декілька днів тому я пішла в магазин та на пошту забрати посилки з одягом для дітей. Я стараюся дітей без потреби по магазинах не тягати. Микиті вже 12 років, тому я можу на нього понадіятися. Я йому довіряю, тому старший син часто залишається на 1-2 години з сестричками, коли я відлучаюсь по справах.
Він може розігріти обід для себе та сестер. Також я навчила сина готувати прості страви, правильно прасувати одяг, пилососити. Майбутня невістка ще скаже мені “Дякую”.
Спочатку я зайшла в супермаркет за продуктами. Купила все по списку. По дорозі додому зайшла на пошту. Черга переді мною була людей 10. Я простояла в черезі майже 30 хвилин. Тут у приміщення пошти заходить жінка з чотирма дітьми, і одразу прямує до каси. Вона минає всю чергу і нахабно крокує до каси.
Жіночко, тут черга. Я простояла пів години, Ви теж ставайте в чергу,-кажу я їй.
“Ну як так? Я ж з дітьми! Ну пропустіть мене, майте совість!”
– Чому я повинна Вас пропустити?
-Я ж з дітьми, Ви повинні мене пропустити. Їм важко тут стояти.
– Бачу, але на мене вдома теж чекають діти. Я їх залишаю вдома, щоб не втомлювати походами по магазинах. А от Ви своїх, напевно, не шкодуєте.
– Як можна залишати дітей самих вдома без нагляду? Я своїх кровиночок скрізь беру із собою. Мені так на душі спокійніше.
– Ось і добре! Тому нехай Ваші кровиночки стоять разом з мамою у черзі.
Я забрала свої посилки, і поспішила додому до дітей. Я ще декілька хвилин чула, як та “яжматір” мене обливала брудом, за те, що я не поступилася їй місцем в черзі.
От мене щиро дратують такі дамочки, які народжують оберемок дітей, і думають, що їм всі винні. На що вони розраховують?
Я звичайно, не маю права осуджувати когось, кому, і скільки дітей народжувати. Але вважаю, якщо діти перетворюють тебе у замучену злу тітку, з постійними претензіями, тому варто спочатку подумати, чи осилиш ти таку кількість дітей.
Поступитися місцем можна, на мою думку, лише в екстреній ситуації. У черзі до лікаря. Коли в дитини температура або сильний біль. Але не в черзі за посилками. Тут кожен за себе…
А Ви як вважаєте? Чи правильно я вчинила? Чи поступаєтеся Ви місцем в черзі таким матусям?
