Коли я виходила заміж за Вадима, то знала, що його старший брат Володимир дуже недoбра людина.
Ще коли ми зустрічалися, то він поглядав на мене ласим поглядом та намагався доторкнутися до мене кожен раз, коли я проходила повз. Моя свекруха Світлана Миколаївна чомусь більше любила Володимира, хоча любити його не було за що. Володимир стояв на обліку в поліції, бо часто здійснював дрібне хуліганство. Дівчатам він не подобався. У нього і зовнішність, і манери були якісь бандитські. Сам його вигляд викликав у мене страх.
На щастя, ми не стали жити з батьками Вадима. Мої батьки купили нам квартиру. Невдовзі у нас народилася донька Єлизавета. Світлана Миколаївна кликала її Марія, бо їй не подобалося ім’я, яке ми дали своїй доньці. Вона казала, що воно надто панське, а вони люди прості, з села.
З того часу, як я вийшла заміж, від свекрухи я ніколи не чула доброго слова. Все, що вона говорила зводилось до того, що я їх ніколи не зрозумію, бо ми надто різні.
Одного разу ми приїхали до них у гості. Коли ми приїхали, Володимира вдома не було. В той день він знову десь вештався зі своїм другом по чарці. Коли я вийшла на вулицю подихати свіжим повітрям, то зустріла його.
– О, невісточко, яка ти сьогодні гарна. Ми з тобою так і не познайомилися як слід, – сказав Володимир та поволік мене за сарай.
Я не мала достатньо сили, щоб дати йому відсіч та почала кликати на допомогу. На щастя, нас побачила сусідка та здійняла галас на цілий двір. На крик прибіг Вадим з батьками.
– Що тут сталося? – запитала Світлана Миколаївна.
– Ваш син хотів безч _естити Вашу невістку, – сказала сусідка.
– А от і неправда, – сказав Володимир, – вона сама мене спровокувала.
– Це правда? – запитав у мене Вадим.
– Звісно, що ні, – відповіла я та побігла в хату за Єлизаветою, ми вийшли з дому та попрямували до машини.
Вадим наздогнав нас та сказав, що я вчинила підло, запитав як довго я за його спиною зраджую йому з Володимиром. Я не стала нічого пояснювати та ми поїхали додому.
Як мій чоловік міг повірити в цю брехню? Уявляю що йому наговорили свекруха. Я про все розповіла батькам, вони сказали, що підтримають будь-яке моє рішення. Через декілька днів повернувся Вадим, просив пробачення, але я вирішила, що йому більше не місце в нашому житті.
Вадим зібрав свої речі та переїхав до батьків. Я не змогла йому пробачити та не хотіла більше спілкуватися з тими людьми. Якщо Вадим не зміг мене захистити перед батьками та братом, то для чого мені такий чоловік здався?
Я ростила Єлизавету одна. Коли вона стала дорослою, я розповіла їй про той випадок.
Ні Вадим, ні Володимир так і не одружилися.
Згодом я зустріла свого майбутнього чоловіка Андрія та Вадим якось дізнався про це. Він не міг допустити того, щоб я стала щасливою в особистому житті та приїхав у місто разом зі своїм братом, вони почали переслідувати нас. Добре, що я вчасно звернулася в поліцію. Вадим відбувся попередженням, а у Володимира почалися серйозні проблеми. Відтоді він взагалі почав обходити мене десятою дорогою.
Цей випадок залишився в минулому, а я зробила висновок, що після того, як чоловік не захистить жінку, шлюб починає псуватися.
