Цю жінку звуть Олександра Левченко. Вона проживає нелегке життя. У молоді роки була учасником Великої Вітчизняної війни. А зараз була змушена поневірятися вуличками, як безхатченко, після того, як переписала свій будинок на родичку. Добре, що на її шляху трапився це великодушний таксист…
«Я залишалась абсолютно самотня. Війна забрала у мене й сина, й чоловіка. Я не могла витримати цих втрат й повернулась у свій рідний Осетії» – ділиться Олександра.
Після її повернення на батьківщину, її відшукали й родичі та попросили приписати їх до квартири, мов їм це дуже потрібно. Бабусю вони легко вмовили, коли обіцяли її безтурботну старість. Вона підписала все потрібне й раптом родичка голосно засміялась і змінилась. Вияснилось, що цим підписом жінка позбавила себе житла.
«Я не хотіла просити просто так, тому шукала підробітки. За свої останні роки поневірянь, я збирала ягоди, копала та сапала городи, готувала їсти. І все це для зовсім незнайомих мені людей!» – продовжує розповідь про своє нелегке життя Олександра.
«Познайомилися ми випадково. Я працював таксистом й помітив бідну стареньку, що повільно кудись човгала, я її підвіз й по дорозі ми розговорилися і вона розповіла мені історію про своїх жорстоких та жадібних родичів. Коли я повернувся додому, то раптом зрозумів, що не можу ні спати, ні їсти, доки ця нещасна жінка живе буквально на вулиці! Тоді у мене не було ще власного життя, я жив на орендованій квартирі, але рішення прийняв миттєво» – ділиться Рамзес Алієв, чоловік, що врятував немічну стареньку.
Згодом жінка стала частиною його великої родини, бо саме так чоловік міг бути переконаний у її безпеці.
Жінка признається, що Рамзес тепер не просто її знайомий, чи рятівник, а син, що ставиться до неї краще, ніж “рідні” люди.
Що ви думаєте про цю історію?
