Зібралася дівчина заміж виходити. І перед цим запитала вона в своєї матері:
-Матусю, що мені робити, щоб бути хорошою дружиною для свого чоловіка?
-Сонечко, почала відповідати мати, – ти будеш хорошою дружиною, якщо будеш дуже працьовитою. Тому зранку, коли ти проснешся, то йди будинок наприклад побіли, паркан пофарбуй, спечи щось смачненьке і все тому подібне.
Зіграли молодята весілля і стала дівчина жити в домі чоловіка разом з свекрами. Зранку-раненько, хоча скоріше ближче до ночі було чим до ранку, прийшла невістка до свекрухи, будить її і каже:
-Вставайте мамо, йдемо хату фарбувати!
-Ти здуріла чи як? Яке фарбувати в таку то годину? Тим більше треба пензлика, а магазини закриті!
-Так он в батька борода велика, ми її обріжемо і пензля зробимо, не проблема.
Так жінки і вчинили. А зранку, коли чоловіки прокинулися, то будинок був гарно пофарбований.
Наступної ночі невістка знову прийшла будити свекруху:
-Вставайте мамо, треба йти паркан фарбувати!
-Та йди ти вже спати, доню, пензликів малих немає в нас. Та й взагалі ніч на дворі, відпочивати треба.
-Треба йти працювати, а пензлі можна з вусів зробити, бо великі вони в нього, не думаю, що йому шкода буде.
Так вони і вчинили. Наступного ранку чоловіки знову прокинулися, а паркан був вже пофарбований.
Чоловік повертався з роботи та побачив, що батько його на дереві сидить, та ще й так високо заліз, і відмовляється йти додому.
-Тату, ти якого біса туди заліз? Злазь давай і йдемо додому!
-Сина. Ти давай хутко зізнавайся, де ти цю працьовиту дівчину знайшов? Вона спершу хату фарбувати захотіла – зробила пензель з моєї бороди, потім паркан – зробила пензлики з моїх вусів. Тепер їй взбрело в голову пляцки пекти, а в хаті взагалі немає яєць. А я якось ризикувати не збираюся!
