Обіцянка
Денис спокійно тримав кермо і впевнено вів авто по трасі, поруч сидів його друг Кирило. Вони поверталися зі Львова, начальник відправив їх у ділове відрядження на два дні.
Кір, класно все пройшло, контракт підписано на величезну суму, директор точно буде задоволений, усміхався Денис.
Так, нам з тобою пощастило, підтвердив друг. Обидва працювали в одному офісі в Києві.
Приємно повертатись додому, коли знаєш, що там чекають, казав Денис. Моя Соломія вагітна, страждає на токсикоз. Мені її так шкода, але ми дуже хотіли дитину, вона сама сказала: все витерпить заради малюка.
Дитина радість, а у нас з Оксанкою ніяк не виходить, ділився Кирило. Вже вдруге готуємося до ЕКО, перша спроба невдала. Ми з Оксаною одружені сім років і дуже чекали на маля, але
Денис одружився пізно, аж у тридцять два, мав стосунки, але справжнього захоплення не було. Але коли зустрів Соломію закохався так, що інших не помічав.
Коли Денис познайомив Кирила з Соломією, а потім запросив бути свідком на весілля, Кирило трохи заздрив другу. Соломія була гарною, ніжною, і він розумів, чому Денис так сильно її любить.
Осінній дощ тихенько барабанив по склу, двірники час від часу стирали краплі. Друзі весело розмовляли. Раптом задзвонив телефон Дениса.
Привіт, Соломійко! Так, їдемо, за дві години буду вдома. Як ти? Старайся не носити важкого, як приїду все зроблю. Цілую тебе, чекай.
Кирило слухав і уявляв, як Соломія переживає, чекає його друга. А думав собі: Оксана не дзвонить, вона впевнена, що я за нею вогнем і водою. Вона не така, як Соломія у неї все чітко: робота, дім.
Раптово Денис різко повернув кермо: на зустріч вилетіла вантажівка, уникнути зіткнення було неможливо. В останній момент машина влетіла в стовп з боку Дениса і вилетіла з траси. Кирило отямився: боліла голова, закривавлена рука, машина стояла на колесах, дверцята його боку відчинені. Подивився на Дениса той нерухомий.
Підбігли люди, зупинились машини. Кирило лежав на мокрій траві, чекаючи швидку. Дениса витягли й поклали на ноші. Кирило нахилився над ним, той прошепотів:
Допоможи Соломії
Забрали їх в лікарню. У Кирила перелом руки й сильний струс мозку. Все питав медиків:
Як там Денис, мій друг?
Та невдовзі медсестра повідомила:
Денис помер
Кирило був пригнічений. На похорон не зміг поїхати. Оксана навідалася і розповіла: на похороні Соломія плакала, не могла повірити, що чоловік помер, ледве трималася біля труни.
Після лікарні Кирило з Оксаною поїхали на цвинтар, стояли довго біля могили друга. Мовчки пообіцяв йому:
Не хвилюйся, друже, Соломію не залишу, допоможу, як ти просив
Через два дні поїхав до Соломії, подзвонив у двері. Вона, побачивши Кирила, розплакалася.
Як мені тепер жити без нього? Не можу прийняти, що Дениса більше нема.
Я обіцяв твоєму чоловікові тобі допомагати. Разом справимося. Дзвони, якщо щось треба, я і надалі навідуватимусь.
Минав час. Соломія трохи оговталася, боялася, щоб через стрес не втратила дитину, лікар попереджала. Кирило приїздив двічі на тиждень: купував продукти, привозив вітаміни, інколи відвозив до лікарні. Соломія не зловживала допомогою, зверталась лише у крайніх випадках.
Кириле, мені незручно забирати твій час, казала вона.
Це не проблема, я ж обіцяв Денису.
Кирило сам не розумів, які почуття до Соломії. Вона його ідеал, але обставини непрощенні.
Поки Соломія боролась із нездужанням, Кирило з Оксаною проходили нові обстеження, життя знову було повним розчарувань. Бездітність пекла їх душі. Оксана не знала, що чоловік допомагає Соломії. В його телефоні вона була записана як Добрі справи, бо знав дружина могла перевірити дзвінки.
Після другої невдалої спроби завагітніти між ними стало більше напруги. Оксана вважала винним Кирила, а він вже не думав нічого.
Оксана помічала зміни: чоловік став розсіяним, дратівливим, часто кудись їхав. Але варіант з зрадою здавався їй малоймовірним: у відносинах все було нормально.
Кирило розумів: вдома негаразди, зате на роботі успіх. Він завершив спільний із Денисом проект і підписав вигідний контракт.
У Соломії, зі збільшенням терміну вагітності, зростала безпомічність. Родина її далеко, у Вінниці, тут рідних не мала. Часто боліла голова, навіть ноги набрякали, але не скаржилась без потреби.
Одного разу, приїхавши з продуктами, Кирило побачив Соломію на драбині вона намагалася повісити нові гардини.
Я щойно вимила вікно і вирішила змінити штори, усміхнулась.
Злазь негайно! рішуче сказав Кирило, дивлячись на її живіт. А якщо впадеш? Дитину втратиш! Це не жарти.
Він допоміг їй злізти, і відчув, як у самого серце закалатало.
Дякую, Кір сказала вона, але одразу побігла у ванну токсикоз нагадав про себе.
Кирило лише витер піт з чола, подумав: Бачить Денис це з небес? Сам попросив допомогти
Якось Соломія сказала:
Денис, допоможи, будь ласка, зробити дитячу кімнату потім не матиму часу. Я знайшла гарні шпалери, хоч би ти їх поклеїв.
Кирило узявся за ремонт; не міг лишити вагітну саму. Ремонт робили разом, точніше, Соломія допомагала морально. Він розривався між двома жінками: дружина, що депресувала через безпліддя, і Соломія, у якої наближався термін пологів.
Оксана відчувала: якщо хоче зберегти сімю, потрібно взятися за справу. Вона почала писати статті до видань, і саме столичний журнал запропонував їй вести колонку. Вона погодилася треба ж якось відволіктися. За роботу отримала гарний гонорар у гривнях.
Додому Оксана повернулась з покупками та гарним вином.
Що це за свято? здивувався Кирило.
Я отримала гарну суму, треба відзначити, усміхнулась дружина.
Вмикнули улюблений фільм, на столі нарізки, закуски, вино. Вечір минув тепло; Оксана намагалася повернути минулу близькість.
Раптом у Кирила задзвонив телефон, Оксана прочитала Добрі справи. Він поспіхом вийшов на кухню.
Що трапилось? спитав він.
Кириле, здається, почались пологи Я викликала швидку.
Та ще рано ж.
Сім місяців, таке буває, казала вона крізь біль.
Добре, я приїду.
Він одягнувся, дружина насторожено дивилась на нього.
Ти куди?
Директор викликав треба терміново поговорити про благодійність. Все потім поясню Повір, так треба.
Оксана не вірила:
Яка благодійність? Який директор? А Кирило вже біжить
Він доїхав до пологового, Соломію вже забрали, чекав дві години, доки медсестра повідомила: Соломія народила хлопчика. Кирило з полегшенням поїхав додому, подумав:
Нехай Бог береже. Я хвилювався страшенно.
Вдома Оксана чекала. Побачила змученого чоловіка й глузливо промовила:
Твоя благодійність геть виснажила тебе.
Кирило без сил сів на диван і чесно відповів:
Так, Оксано… Соломія щойно народила сина. Я обіцяв Денису їй допомагати, вона зовсім одна.
Все ясно, всі пазли склалися Тепер треба допомагати Соломії з малюком, так?
Так, щиро відповів Кирило.
Знаєш, я цього терпіти не буду. Не люблю витрачати чоловіка на чужу дитину. У нас своєї не буде вже. Розлучаюсь. Можливо, зустріну іншого і народжу від нього.
Кирило тільки кивнув: Оксана все одно вважала його винним.
Це твоє право, Оксано. Я маю допомагати Соломії.
Минув час. Оксана подала на розлучення. Кирило переїхав до Соломії, допомагав їй із маленьким Данилком. А згодом вони одружилися, а ще через два роки у них народилася донька.
Життя іноді веде нас несподіваними шляхами. Варто памятати: справжня підтримка та доброта здатні змінити долю й подарувати щастя навіть після великої втрати. Ніколи не забувайте берегти тих, хто поруч.
