В день свого весілля Анжела сильно хвилювалася. Дівчина не могла пояснити з чим це було пов’язано. Та коли побачила свого нареченого заспокоїлася. Арсен був її надійним тилом та міцною опорою у житті.
Одружившись молодята переїхали жити на квартиру Арсена. Це стало для дружини приємним сюрпризом, бо до весілля хлопець не розповідав про своє власне житло. Зовсім скоро дівчина завагітніла і через 9 місяців народила прекрасну донечку. Чоловік назвав її Златою.
Три роки тривало сімейне щастя та ідилія. Поки Анжела не довідалася про коханку чоловіка. Вона не влаштовувала істерик та не вимагала в чоловіка пояснити їй все. Натомість удала, що їй нічого не відомо.
Все стало відомо 8 березня, коли Арсен забувся привітати дружину з днем народження й, ні світ ні зоря, помчав до розлучниці вітати зі святом. Поки його не було вдома, зраджена дружина зібрала речі чоловіка й виставила зо поріг. Як же вона здивувалася, коли Арсен заявив: «Навіть добре, що ти все знаєш. Я давно хотів тобі розповісти. Йти з власного дому я не збираюся. Дитину теж не виганяю, а от ти можеш збирати свої речі та повертатися до матері!»
Жінка ні за що б не залишила дитину йому та ще і його коханці. Дозволити собі орендувати житло не може, а повертатися в село до матері взагалі не варіант. Дружина поставила ультиматум: дасть розлучення, якщо залишиться жити на квартирі.
Арсен з’їхав, куди й до кого Анжелу не цікавило. Вона підписала папери на розлучення. Одного разу їй зателефонувала свекруха, попросила зустрітися. Марія Василівна вибачалася за сина та просила на вихідних брати Златку до себе. Анжела повернулася додому й побачила свої речі у під’їзді, а замок був змінений, зрозуміла – свекруха її обманула, щоб виманити з квартири.
Ображена жінка зробить усе, щоб Арсен більше ніколи не побачив рідної доньки, а свекруха тим більше!
