Так склалася моя доля, що я вийшла заміж ще в 16 років та народила першу свою дитину у 17 років. Життя у нас з чоловіком було не солодким, ми, чесно кажучи, виживали. Нам майже на все не вистачало коштів, та ще й необхідно було виховувати нашу доньку.
І ось одного дня, йдучи вулицею, я побачила об’яву про те, що необхідні сурогатні матері для виношування дітей іншим сім’ям. По приходу додому я задумалася над цією ідеєю, адже при народженні першої доньки мені взагалі не було тяжко. І я не розуміла, чому інші мами жаліються на те, що народжувати це просто жах. Я народила дуже швидко та без великих зусиль. А коли я подивилася скільки коштує, щоб виносити дитину іншій сім’ї, то серйозно задумалася над цією ідеєю. А згодом у нас чоловіком так вийшло, що я народила другу дитину. І знову пологи в мене пройшли дуже легко. А фінансове становище нашої родини тільки погіршилося.
І тут я вже не тільки подумала над цією ідеєю, а ще й підійшла до чоловіка то запропонувала її втілити в життя. Чоловік зовсім не сприйняв мої слова серйозно та сказав, щоб я про це більше не думала. Про себе я вирішила, що підійду до нього трішки пізніше, дам йому можливість подумати, а потім почну цю тему ще раз. Так я і зробила, але знову у свою сторону отримала відмову. Ми так з чоловіком продовжили жити бідно.
А одного дня, коли я прийшла додому зі своїми донечками, то не побачила ні чоловіка, ні його речей, а лише записку, яку він залишив на столі. Я підійшла, взяла в руки, прочитала та заплакала. Виявилося, що чоловікові набридло таке життя з нами й він вирішив піти до іншої. Одній тягнути двох дітей мені стало ще тяжче і тут я згадала, що мене нічого не зупиняє піти у сферу сурогатного материнства та ощасливити якусь із сімей, народивши їм дитинку.
Спочатку я обстежила себе та здала всі необхідні аналізи, щоб народжувати дитинку іншим людям. Потім я пішла до однієї агенція, де у нас було цілих 3 спроби підсадити мені ембріон. Але всі ці спроби провалилися, ембріони не прижилися. Я подумала, що це не моє і пішла додому. А через декілька місяців я в інтернеті побачила оголошення, що шукають сурогатних мам для виношування дітей китайським сім’я. Тут я вже вагалася, спробувати мені чи ні.
Але скрутне становище моєї родини вирішило саме за себе. Я подумала, що піду спробую, а якщо не моє, то більше не буду намагатися втілити цю ідею в життя. Тим паче, що в цій агенції були набагато вигідніші умови, ніж у попередньому. Так я і зробила. І через деякий час мені вже, після всіх необхідних обстежень, підсадили ембріон. І що ви думаєте? Він прижився з першого разу. Мені попалася дуже гарна китайська родина. Яка на ці 9 місяців забезпечила мене і моїх доньок дуже гарними умовами життя. Також вони постійно купували нам харчові продукти та балували моїх доньок подарунками. А ще після 9 місяців виношування, коли вони забрали свою дитинку, мені виплатили гонорар, якого вистачило на покупку квартири у моєму рідному місті. Крім того, ми з дівчатками ще рік жили та не знали проблем.
А коли наші кошти закінчилися, я подумала, що варто піти ще раз на сурогатне материнство і вже з тих коштів відкрити свою справу та жити гарно. Так я і зробила. І вже після того, як народила другу дитинку іншій китайські сім’ї, я змогла відкрити своє ательє. Адже вчилася я на швачку і гарно шию. Та й мені це подобається. І справа моя пішла вгору.
Зараз ми живемо з доньками як середньостатистична родина. Нам на все вистачає. Але найголовніше те, що я даю своїм донькам те, що вони хочуть і розвиваю так, щоб у майбутньому вони мене тільки віддячили.
