Ця історія про жінку, яка кардинально змінила своє життя після пятнадцяти років шлюбу. І по-справжньому щасливою себе відчула лише після сорока.
Тамара вийшла заміж у юному вісімнадцятирічному віці. З першим чоловіком вони познайомилися під час проходження практики в одному селі на господарстві. Обоє були студентами аграрного коледжу, тому не дивно, що там зустрілися. Кохання закрутило голови обом, і через пів року відіграли пишне весілля. Микола на той час уже працював у сільському колгоспі, тому молоде подружжя стало жити в нього в селі. Тамара ще навчалася, але щотижня приїжджала до чоловіка на вихідні. Через рік після вінчання народилася донечка Вікторія. Усі раділи новонародженій дівчинці, леліяли і ростили в любові. Часто до подружжя приходила Миколина мама, щоб допомогти невістці. Але та чомусь не сильно від того раділа.
Вікуся росла, а мати тим часом уже й здобула професію. Пішла працювати бухгалтером до колгоспу, адже мала міцні знання і неабияке бажання працювати. Та доля довго не балувала її, не встигла жінка відчути смаку професії, як завагітніла вдруге. Цього разу чекали парубка. Хлопчик народився здоровим, а ріс дуже енергійним, жвавим і кмітливим. Жінка не хотіла відбувати всю декретну відпустку, тому знову пішла працювати.
З чоловіком стало жити якось напружено. Через брак коштів, адже потрібно було виховувати двох діток, а зарплатня була не сильно високою, у чоловіка почалася депресія. Став частенько вип ивати, а характер випившого був нестепний. Міг і обізвати жінку, яка того зовсім не заслуговувала. Зарплатню теж міг пропити з дружками, а додому не донести. Жінці доводилося взяти роль і чоловіка, і жінки на себе. Таке пекельне життя тривало десять років. Тамара зовсім не мала можливості доглянути себе, адже всю енергію витрачала на виховання і забезпечення дітей.
Одного дня на роботу приїхав один цікавий чоловік. Він був постачальником пального до їхнього колгоспу. Одразу звернув увагу на жінку, запитавши: «Чому Ви така засмучена?». Тамара була здивована, адже її чоловік уже роками не звертав увагу на її настрій, а стороння людина це помітила. Стали балакати. Запросив на каву, а жінка у відчаї погодилася. Уже в той момент, після першого запитання вони закохалися одне в одного…
Він часто любив відвідувати місце, де бачив Тамару. Та й вона уже чекала чергового візиту. Одного дня він приїхав з величезним букетом ромашок і подарунком. Запропонував втекти від усіх і жити разом. Жінка не довго думаючи погодилася. Забрали дітей і переїхали до міста, де їх ніхто не знав.
З того часу в усіх почалося нове життя. Чоловік носив Тамару на руках, діти відвідували школу і про тата майже не згадували, адже жили погано, у постійному стресі.
Виявляється, що справжнє щастя можна зустріти далеко не в юності. Чи не так?!
