Одного недільного ранку у двері подзвонили. Микола пішов відкривати, і скрикнув від здивування. На порозі стояв кошик, а в ньому дитя. Поруч нікого не було

Відносини в сім’ї Михайла зійшли нанівець. Колись щаслива родина переживає не найкращий період. Микола і Вероніка кохали один одного до нестями. Незабаром одружилися. Жили добре, але з часом помітили, що не можуть народити дитину. До лікарів іти, потрібні кошти. Адже заробітки були не значними. Для того щоб краще жити, потрібно їхати далеко заробляти гроші. Вероніка не хотіла відпускати Миколу. Але в сім’ї почалися зміни. Прохолода пішла між ними. Вже не бігли додому, щоб побачити одне одного, поговорити. Вероніка все більше засиджувалася з подругами, Микола також знайшов собі друзів, пити пиво.

Одного недільного ранку у двері подзвонили. Микола пішов відкривати, і скрикнув від здивування. На порозі стояв кошик, а в ньому дитя. Поруч нікого не було. Заніс у квартиру, розгорнув. То був хлопчик, і записка поруч. Там написано « Миколо це твій син Роман. Мені не потрібен». Без підпису. Вероніка почала питати. Як так трапилося, коли він її зрадив? Чоловік нехотя зізнався, що було один раз із Ніною, але він не знав, що вона вагітна. Адже після того більше її не бачив. Роман залишився в сім’ї. Микола дуже любив сина, він бачив, як хлопчик схожий на нього в дитинстві. Тому не було й мови, щоб віддати в дитячий будинок.

Вероніка спочатку відносилася з прохолодою, а потім зовсім зненавиділа ні в чому не винну дитину. Коли Миколи не було поруч, обов’язково давала штурханів. Навіть коли хлоп’я не винне. Почала випивати, дома сварки. Так продовжувалося вісім років. Одного вечора Вероніка не повернулася додому. Бачили її на вокзалі, від’їжджала. С тих пір Микола з сином живуть удвох. Роман радий, що мачухи немає. Наразі хлопець став спокійний, почав добре вчитися, допомагав татові по господарству.

Минуло одинадцять років. Роман вчиться в інституті, Микола працює. Вони як і раніше живуть дружно. Нещодавно син повідомив, що зустрічається з дівчиною, якось приведе познайомитися. Коли вони з татом готувалися до знайомства тата з Катею, накривали стіл, у двері подзвонили. Вероніка стояла на порозі. Роман запитав, що їй потрібно? Ми вам не раді, йдіть туди, звідки прийшли, не впустив у квартиру.

Миколі син не сказав, хто приходив. Можливо вчинив не правильно, але не хотілося рушити спокійне життя, в якому жили останні одинадцять років.

Оцініть статтю
Дюшес
Одного недільного ранку у двері подзвонили. Микола пішов відкривати, і скрикнув від здивування. На порозі стояв кошик, а в ньому дитя. Поруч нікого не було