Діти гралися на вулиці в піску. Вони обсипалися ним, неначе воду ллють. Тому стояли брудні, одні очі світилися веселим блиском. Михайло йшов додому. Він кожен день бачить цих дітей. Незрозуміло тільки чиї то діти. Завжди в одній одежині, босоніж. Здавалося, що ночують тут же в піску. Сусід говорив, що недалеко багатодітна сім’я винаймає будинок. Мабуть, то їхні діти. Понад тиждень потім Михайло ходив тією дорогою, але дітей там не було. Про них не згадував.
Одного ранку до нього прийшла бабуся Ганна. Живе вона в кінці вулиці. Бабуся говорила, що в тій сім’ї, що винаймають будинок, не все гаразд. Декілька днів не видно господиню. Діти також на подвір’я не виходять. Тому бабуся Ганна звернулася до Михайла, як до лікаря, щоб разом піти подивитися. Можливо потрібна допомога. Коли прийшли на подвір’я до багатодітної родини, навкруги тихо. Лише постукали у двері, як звідти почули стогін. Взявся Михайло за ручку дверей, вони не закриті. В будинку темно. Штори завішені на вікнах. Бабуся Ганна підійшла до вікна, відкрила штори, потім на другому також.
В кутку на дивані лежала непритомна жінка. Михайло помацав лоба, гарячий. Він швиденько викликав швидку допомогу, потім подивився навкруги. Де діти? Двері в іншу кімнату закриті. Сильно смикнув, двері подалися. Там побачив таку ж картину. Всі вікна завішені шторами. Коли відкрив їх, побачив на полу зграю дітей. Це ті діти, які постійно гралися на вулиці в піску. Вони були такі ж брудні, як і на вулиці. Нарахував сім дітей. За віком від п’яти до десяти років.
Коли жінка прийшла до тями розповіла, що її по 6ив співмешканець. Коли побачив що перестарався, замкнув дітей в іншій кімнаті й втік. Тому брудні й голодні сиділи три дні замкнені. Жінці несила голову підняти. Розуміла, що діти страждають, а встати не могла. Спасибі бабусі Ганні, що хвилювалася за них і привела допомогу. Жінку забрали до лікарні. Бабуся Ганна організувала всіх жінок, які живуть по сусідству. Вони помили дітей, принесли одяг і їжу. Тому через три години дітей не можна було впізнати. Серед жінок була перукар. До того що чисті, то ще й підстрижені виглядали зовсім іншими дітьми. Вони дивилися одне на одного, неначе вперше себе бачили.
Коли через місяць мама повернулася з лікарні, лише заплакала. Дякувала всім, що не залишили дітей одних, а наглядали. Михайлу жінка розповіла, що діти від одного батька. Найстарший Дмитрик, потім два рази по трійні. Так і вийшла велика родина. Вони були тільки раді що в них багато дітей. Але спіткало лихо, з роботи не повернувся чоловік. Упав і більше не підвівся. Так і залишилася одна. Недавно почав заходити чоловік. На вид нормальний, нехай живе, легше буде. А виявилося те, що ви бачили, побив сильно.
Від тих пір Михайло допомагає багатодітній родині отримати пільги, які їм належать. Як він говорить взяв шефство над родиною. Мама дітей дякує за підтримку, вона їй дуже потрібна.
