Андрій думав, що подарувати дружині на п’ятнадцятирічний ювілей спільного життя. Кришталеве весілля. Але хотілося щось незвичайного. З донькою Лізою не порадишся, адже їй одинадцять років. Тому вирішив запитати у подруги дружини. Адже не завжди жінка висловлює свої побажання чоловіку.
Але останнім часом Андрій відчуває, що між ними щось діється. Якесь відчуження. Поліна не ділиться з ним більше своїми думками, не розповідає, як проходить день. Спочатку чоловік намагався говорити з нею, але бачить, що то марна справа. Дружина навіть на нього не звертає уваги. Коли приходить додому, сидить в інтернеті вечір, якщо донька не відволікає.
Нещодавно говорила, що перейшла на нову роботу, де платитимуть більше, але потрібно їздити у відрядження. Відтоді ожила. Весела така стала. Андрій навіть запитав, чи не завела часом коханця? На що Поліна лише розсміялася. А чоловік ще більше задумався. Він з Лізою завжди разом. Чи вдома мама, чи у відрядженні. Увечері Поліна приходить пізно. З деякого часу поводиться зверхньо. На доньку також не звертає уваги.
Одного разу Андрій йшов у справах. Шукав свій паспорт. Він його носить завжди із собою, а тут немає. Знайшов у шухляді, де лежать всі їхні документи. Брав паспорт, а він випав із рук. Підняв, паспорт розкрився на сторінці, де стоїть штамп про одруження. Андрій звернув увагу, що нижче стоїть ще один штамп. Придивився, про розлучення. Що за жарти? Він сфотографував сторінку і відправив дружині. Відповідь прийшла швидко: «скоро буду».
Через пів години Поліна заходила у квартиру, і не одна. Поруч із нею стояв широкоплечий чоловік. Дружина сказала, що раз він побачив штамп, то їй більше нічого приховувати. Тому, щоб Андрій знав, це її наречений, і вони житимуть в цій квартирі. Адже купувала її мама Поліни. Тому бажано, щоб він збирав речі і йшов звідси якомога швидше. Вони з майбутнім чоловіком не збираються довго чекати.
– А як же Ліза? – Не стримався Андрій, – Що ти скажеш дочці?
– То вже не твоє діло. На аліменти я також подала, тому вирішувати з тобою більше нічого.
– Та як розлучили без мого відома? Ще й штамп у паспорті?
– У тата, мого нареченого, гарні зв’язки, тому навіть не смій щось доказувати. Інакше доньки взагалі більше не побачиш.
Стояв, дивився на Поліну і не розумів, що взагалі відбувається. Опам’ятавшись після шоку, заявив, що він усі ці зв’язки твого тата і тебе разом з ним буде радий бачити в суді, а там і подивимося хто ще з нас доньку більше не побачить.
Андрій у шоковому стані збирав речі. Так в одну мить став безхатченком. Мама його живе в селі, а в нього тут хороша робота. Чоловік пішов переночувати в готель, щоб завтра зранку шукати собі квартиру. У голові крутилися лише одні думки, якнайшвидше подати заяву до суду на дружину та її батька. Андрій був майже в стані афекту і не розумів яка взагалі муха вкусила його дружину. Навіть ніколи не думав, що життя може так перевернутися. А як же Ліза без нього?
