З деяких пір Антон став помічати, що дружина віддалилася від нього. Ангеліна в нього бізнес-леді. Працює багато, часто їздить в відрядження. Раніше, коли приїжджала в них завжди свято. Обов’язково знаходили час побути разом. Наразі цього немає. Кожен сам по собі. Антон кілька разів намагався поговорити з Ангеліною, але вона переводить на іншу тему. Інколи здається, що поруч із ним зовсім чужа жінка.
Діток дружина любить і балує. Часто бере їх із собою. Від чого Антону взагалі становиться самотньо. Неначе його немає. Одного разу він помітив, як дружина сідала в машину до чоловіка. Його він не знав. Зазвичай знає всіх працівників Ангеліни, а того чоловіка бачив вперше. Коли запитав хто то? Дружина аж на крик перейшла. Сказала що новий співробітник. І взагалі, з яких пір Антон слідкує за нею. Вона йому приводу не давала.
Але Антон не повірив їй. Іншого разу побачив їх в кафе. Вони сиділи за столиком біля вікна. З вулиці добре видно. Якими ж очима Ангеліна дивилася на того чоловіка. Антон ледь не побіг битися з ним, але вчасно стримався. Вдома знову сварка. Чоловік попередив, якщо не перестане зустрічатися з тим чоловіком, то розлучаться. Сашу і Машу Антон залишить із собою. Навіть якщо вона бізнес-леді, то це не значить, що дітей йому не віддадуть.
Адже він більше з ними займається ніж вона, мама. Ангеліна притихла. Через декілька днів говорила Антону, що того чоловіка звільнила, щоб не ревнував. Вона не хоче розладу в сім’ї. Знову в них неначе все налагодилося. Так пройшов місяць. Скоро літні канікули. Ангеліна повідомила, що їде у відрядження. Місто поблизу моря. Пропонує взяти з собою дітей. Поки працюватиме, діти розважаться.
Антон також хотів поїхати з ними, але в останній день його залишили на роботі. Термінове замовлення. Він провів їх, посадив у вагон. Десять днів прийдеться жити одному. Але нічого. Він на роботі, скучати не буде коли. Тому заспокоївшись, поїхав додому. Потрібно прибрати у квартирі. Адже після дітей залишився безлад. Щоб не гаяти часу, Антон взявся до справи. Через декілька годин, чоловік сидів у чистій вітальні, телефонував рідним.
Кожного дня вели телефонні розмови. Діти з ентузіазмом розповідали про події, які відбувалися того чи іншого дня. Антон радів за них. Добре, що поїхали, скільки емоцій і радості на дитячих обличчях. Коли до кінця відпустки залишалися два дні, Саша розповідав таткові про пригоди, які сталися сьогодні зранку. Як каталися на хвилях, як дядя Альоша ловив їх коли вони стрибали в море. Антон почав перейматися, який дядя?
Оченята у Саші забігали. Він дивився за екран телефона, повторяв, що йому там шептали. Говорив, що хотів, щоб татко поруч був, тому і придумав дядю Альошу. Але Антон не вірив. Він розумів, що син зненацька проговорився. Тому відключився. Йому потрібно прийти в себе. Виходить дружина і надалі зраджує. Навіть дітей познайомила. Вчить брехати своєму татові. А як далі бути? Адже обіцяла так більше не робити. А тепер що?
Невеселі думки не давали зосередитися. А тут донька телефонує. Але Антон не бере трубку. Потім дружина телефонувала. Він говоритиме з ними, але не сьогодні. Образа давила, невизначеність. Скільки ще терпіти її зради. Тільки цього разу ще й дітей вплутала. Навіщо? А діти? Саші дванадцять років, Маші десять. Виходить вони з першого дня знали з ким їдуть відпочивати. Можливо Ангеліна ще вдома їх познайомила з тим Альошею.
Наступного дня зателефонував Маші. Вона також твердила, що то Саша придумав, що ніякого дяді Альоші немає. Та Антон уже не вірив своїм дітям. Він не довго говорив, відключився. А сам думав, що йому робити далі. Всі його зрадили. А саме сумне те, що діти беруть участь у тій брехні. Тому вирішив, що буде краще, коли він забере речі та переїде у свою маленьку квартиру. Тому що простити таке не кожен зможе.
