Маленька дівчинка Злата мріє про кошеня. В неї раніше був хом’як. Потім папуга, який одного разу вилетів у вікно, і більше не повернувся. Наразі в подружки Маші, Злата побачила кошенятко. Маша ним грається, кладе спати біля себе. Злата також хоче таке. Тому приготувалася довго випрошувати у тата і мами нову живу іграшку. Вона навіть знає, де Маша брала кошеня. Злата поведе маму, лише б вона погодилася.
На прохання донечки, мама лише посміхнулася. Вона взяла слово з дівчинки, що за кошенятком прибиратиме сама. Злата погодилася. Вона на все погодиться, лише щоб мати в себе такого ж котика, як у Маші. Наступного дня з мамою пішли по пухнастого. Коли побачили строгі очі кошеняти, і все воно таке м яке, і в той самий час не підпускає до себе. До Злати пішло відразу. Дівчинка засміялася від задоволення. То її кішечка.
Коли йшли додому, придумували ім’я. Найкраще підходить Шанель. Така красива і горда. Шанель полюбила Злату відразу. Тільки в неї на руках засинала, тільки з нею бавилася. За зиму виросла красива кішка, до того ж розумна. Вона відчувала, в кого із них немає настрою. Мама то чи тато, чи Злата. Шанель відразу сідала їм на руки й своїм муркотінням намагалася заспокоїти. Злата давно вже не дивиться, яка кішечка у Маші, в неї Шанель найкраща.
Прийшла літня пора. Канікули. Відпустка у батьків. Їхати відпочивати, але Шанель? Домовилися з сусідкою, що буде ходити годувати кішечку. Накупили корму, щоб вистачило. За відпусткою, поїздка в село до бабусі. Знову Шанель залишилася у квартирі одна. У бабусі собачка в будинку живе. Кішечку ганяти буде. Вирішили знову залишити одну у квартирі сусідка годуватиме. І так до кінця літа.
Коли наступила шкільна пора, жити почали у своїй квартирі, Шанель не впізнати. Вона не горнулася до Злати ні до мами з татом. Сама по собі. Вночі спати не давала. Бігала, стрибала, грюкала. Ображена. Як не намагалися до неї з ласкою ні до кого не йшла. Сама по собі, але вночі бігала. Тиждень не висипаючись тато почав нервуватися. Він говорив що викине кішку на вулицю. Спати неможливо.
Ходили до ветеринара запитували чому себе так веде, він відповів, мабуть, образилася на щось. Сказав, щоб набралися терпіння, і ласкою привчали до себе. Вже не тільки Злата, а і мама з татом носяться із Шанель. Минув місяць, поки вона потихеньку почала заспокоюватися. Недовіра зникала. На зміну їй приходила вуркотлива, добра Шанель. Знову заспокоювала того, хто прийшов роздратований.
Одного разу до Злати прийшла її подружка Маша. Вона дивилася на Шанель, і в очах у неї стояли сльози. Виявляється у неї кішечки вже немає. Якось Маша не закрила двері, сама не побачила того. Коли згадала про кішечку, її вже не було. Шукали тиждень, але так і не знайшли. Вона ніколи не виходила з квартири, мабуть, заблукала, не знайшла своєї домівки. Маші сумно без своєї тваринки. Мама обіцяє їй знову взяти кішечку. Тільки почекають, можливо їхня повернеться.
Послухавши подругу, Злата просила маму, щоб купили нашийник з повідцем. Вона привчатиме Шанель до вулиці. Заодно і знатиме, де знаходиться їхня квартира. Коли Злата з кішечкою на повідці йде вулицею, навколо збираються діти. Цікаво. Ще не бачили котика з повідцем. Дівчинка усміхається, Шанель гордо крокує поруч зі своєю хазяйкою. Дивина та й годі.
