У діда Дмитра пес Амур. Німецька вівчарка. Ходив пес за дідом всюди. Навіть у магазин заходили вдвох, ніхто не перечив. Знали, що Амур не візьме нічого, лише доглядає за своїм господарем. Всі на селі знають, за що такі привілеї собаці.
Одного разу йшов увечері дід Дмитро від знайомого. Живе він на другому кінці вулиці. Так от пройшов зовсім небагато, як стало йому зле. Дихати нема чим. Є в нього пігулки, але залишив дома, коли йшов до знайомого. Надворі зима, мороз. Ну, думає дід, ось і прийшов мій час. Почав осідати на сніг. Поруч в сусідньому дворі загавкала собака, потім виліз пес через паркан, підійшов до діда, і почав його лизати. Дід Дмитро не ворушився.
Собака голосно гавкав, ліг біля діда, гріючи того своїм тілом. Але гавкати не переставав. Десь через пів години вийшов господар собаки, почув, що гавкає якось незвично. Так знайшов діда. Викликав швидку допомогу, і поки вони їхали, перетягнув дідуся до себе додому. Пес допомагав, підставляв свою спину, коли дід починав хилитися.
Швидка приїхала вчасно. Надали першу допомогу, забрали в лікарню. Коли дід Дмитро з’явився вдома, пес часто приходив до нього додому, що врешті наштовхнуло на думку, попросити того чоловіка віддати йому собаку. Чоловік бачив, що Амуру подобається дід, тому не заперечував, адже в нього є ще один собака. Так Амур поселився в діда Дмитра. Наразі наглядає за ним постійно.
