Медовий місяць ми з Каріною провели в Єгипті. Чудова погода, море, незабутні екскурсії. Ми ніжились на піску, нам добре було вдвох. Але десять днів пролетіло швидко, і потрібно повертатись додому, і звикати до сімейного життя, адже це так приємно, коли просинаєшся вранці й поруч таке мила, кохана людина. За милими турботами минув місяць.
Одного разу Каріна вийшла з ванної кімнати, і з радісними криками кинулась мені на шию. Виявляється тест показав, що моя кохана вагітна. Радості нашій не було кінця. Правда, спочатку ми планували пожити для себе, але коли так сталось, то я не проти.
Через кілька днів ми з дружиною пішли до лікаря, потім на УЗД. Виявилось, що вагітність дев’ять тижнів. Я мимоволі почав рахувати по числах, і засмутився. Виявляється, що дитина не моя?
Каріна помітила мій поганий настрій, почала допитуватись. Я не приховуючи свої підозри, запитав, чия дитина? Адже в той час вона знаходилася в мами. Слово по слову переросла у сварку. Від тих пір, наші відносини змінилися. Дружина говорила, що дитина моя, і крім мене в неї не було нікого.
В такому напруженні прожили до народження сина. Коли я взяв хлопчика на руки, такий маленький, і глянув на його обличчя, то побачив, що він дуже схожий на мене. Навіть родимка біля вуха, як у мене. Каріна тільки посміхалася, адже завжди знала, що дитина моя.
