Іван виріс в дитячому будинку. Йому, як і всім маленьким, розповідала баба Нюра, як потрапив він до будинку. Вранці його знайшли біля воріт. Він весь синій від холоду і сліз, не міг мовити й слова. Було тоді Вані приблизно два з половиною роки. Коли відігріли, заспокоїли, запитали як його звуть. Хлопчик весь час твердив Аня, Аня. Так і вирішили, що звуть його Ваня. Тому що поруч не було ні записки, ні одягу.
Потрібно сказати, що баба Нюра, нянечка. Всі діти від неї в захопленні. Своїх дітей не маючи, всю свою любов віддала знедоленим дітям. Тому і бігли до неї дітлахи зі своїми проблемами. Найбільше не відставав від баби Нюри, хлопчик Ваня. Вона також більше уваги приділяла йому, ніж іншим дітям, прикипіла серцем до хлопчика. То цукерку йому принесе, то булочку. Заведе до себе в кімнату, чаєм напоїть, чи какао, від якого Ваня жмурився з задоволенням.
Роки летять швидко. Кремезний молодий хлопчина покидає стіни казенного закладу. Спочатку йому дали кімнату в гуртожитку, куди пішов навчатися слюсарем. Потім обіцяли дати квартиру. Правда, баба Нюра говорила, якщо відразу не вручили ключі від квартири, то можуть і зовсім не дати. Видно комусь вручили замість нього. Але Іван сподівається на краще. Не можна обманювати людей, так їх учили в школі. Після закінчення училища, з гуртожитку його попросили. Спробував добиватися де його квартира, але нікуди не достукатися. Посилали його із кабінету в кабінет. І так кожен день, поки хлопцю не набридло ходити. Ночувати потрібно десь, пішов до баби Нюри. Добре якщо вона не на зміні. Баба Нюра вдома, готувала вечерю, неначе знала що прийде гість. Іван розповів їй про свої походеньки, про те, що роботи не знайшов, жити немає де. Як жити, не знає.
Баба Нюра залишила Івана ночувати у себе у квартирі. Адже все одно сама, а так веселіше. Наступного дня дала йому адресу чоловіка, який може допомогти з роботою. Адже багато дітей виросли за її пам’яті. Багато хто не забуває її. Телефонують, приїжджають. Ось наразі також випускник їхнього будинку, має свою автомайстерню. Туди направила Івана. Увечері приказала, щоб ішов до неї ночувати. Хлопець прийшов радісний. Його взяли на роботу, при чому робота подобається.
Одного разу, коли увечері прийшов до баби Нюри, в гостях у неї була дівчина. Щось знайоме в обличчі, але хто то, Іван не впізнав. Коли розговорилися, виявилося, що то Ірина. Вона на два роки менша від Івана. Яка красуня виросла, очей не відвести. Того вечора він пішов проводжати дівчину. На відміну від нього, Ірина квартиру отримала. З того вечора молоді люди почали зустрічатися. Баба Нюра хитро посміхалася. Все в неї виходить добре. Така красива пара.
Коли Іван знову пішов дізнатися, де його квартира, в той час була перевірка. Хлопця уважно розпитали, коли повинен був отримати квартиру. Він все розповів. Що там закрутилося? Не один чоловік пішов із посади. Виявляється його квартирою давно користується один чиновник. Якби Іван не потрапив під час перевірки, квартири йому не бучити взагалі. Але є добрі люди. Через місяць Івану вручили ключі від квартири.
Через півроку після всіх подій, Іван і Ірина одружилися. Головною на їхньому весіллі була баба Нюра. Молоді не забували про неї. Вона їх перший порадник, вона першою дізналася, що в молодят буде поповнення. І не просто поповнення, а двійнята. Тому просили бабу Нюру йти на пенсію. Тому що скоро їй багато клопоту. Адже Іван і Іра беруть її до себе жити. Вони хочуть щоб нянечкою їхніх дітей була не хто інший, а баба Нюра. А бабусі нічого сидіти одній в пустій квартирі. Краще квартиру здаватимуть квартирантам, лишня копійка в великій сім’ї не завадить. Життя налагоджується.
