Одного разу ми з чоловіком їхали потягом на відпочинок. Як завжди літнього часу, білетів немає, тому коли випали два білети, ми з радістю взяли їх, навіть не дивлячись які місця. Лиш би в одному вагоні. Зайшли в вагон. Тільки тоді подивилися, що місця поруч, один нижній, один верхній.
Навпроти сидів старенький дідусь і огрядна жінка. З їхньої розмови ми зрозуміли, що в дідуся верхня полиця, і він просить жінку помінятися місцями. Жінка виявилася сварливою, жестикулювала руками. Вона спочатку тихенько, потім все голосніше говорила, що в таких роках потрібно сидіти вдома. Вона не зобов’язана вступати місце всяким старикам. Коли взяв білет з верхньою полицею, продовжила, то і лежи на ній. Нічого надіятися на добрих попутників.
Мій чоловік не стерпів такої неповаги до літньої людини. Він запевнив жінку, якщо вона не вибачиться перед дідусем, то нехай шукає собі інше місце в вагоні. Інакше спати не буде, запевнив. Жінка кричала, потім стала стишувати голос. Адже навкруги люди почали обурюватися з її поведінки. Покликали провідника, і запевнили, якщо не почують вибачення, то притягнуть до відповідальності в офіційному порядку. Жінка вибачилася перед дідусем за грубість, але місце не вступила. Цього і не потрібно робити.
Ми з чоловіком зайняли верхні місця, а дідусю надали нижню полицю. За те, що заступився за літню людину, свого чоловіка поважаю ще більше. Він завжди дивує мене гарними сторонами свого характеру. Кохаю його, кращого чоловіка не знаю.
