Віра і Надя познайомилися, коли чекали своєї черги на приймання до лікаря. Виявляється в обох їх вагітність однакового терміну. Вони завжди зустрічаються біля дверей кабінету. А сьогодні вперше розмовляли. Живуть вони поруч, в сусідніх будинках. Такий збіг обставин їм приємний, адже ходити будуть разом до лікаря, і гуляти також. Вони розповіли кожна про себе. Віра одружена, чоловік працює. Гроші заробляє непогані, але часті відрядження не подобаються дівчині. Одне заспокоює, чоловік обіцяє, якщо піде на підвищення, то їздити потім не буде.
Надя говорить, що розповідати їй нема про що. Коханий, коли дізнався що вона вагітна, кинув її, і більше не з’являвся. Де він, що з ним, вона не знає. Вагітність переривати навіть і не думала. Це буде тільки її дитина. Так і здружилися. Коли прийшов час, в пологовий будинок Віра потрапила першою. Надю привезли через два дні. Вони сміялися, навіть народжувати їм разом. Віра народила дівчинку, назвали Веронікою. Так захотів чоловік. У Наді народився синок, назвала Олексій, на честь свого дідуся. Наразі гуляли з колясками разом, їм є про що розмовляти.
Одного разу посеред ночі, Надя зателефонувала Вірі, і в сльозах почала говорити, що віднесе Олексія в дитячий будинок. Не витримує вона. Не знала, що прийдеться так тяжко. Хлопчик ночами майже не спить. Допомагати нема кому, і не хоче Надя бути мамою. Не її це. Віра, коли почула розповідь подруги, не могла в це повірити, адже увечері вони були на прогулянці, і все було добре. Надю вона заспокоювала, що все буде добре, то лише нерви. На ранок вона прийде в себе. Зранку Віра пішла до подруги, поки чоловік був дома, щоб переконатися, що все добре. Надя стояла вдягнена, сповивала малого, щоб віднести в дитячий будинок. Все–таки не передумала, сказала Віра.
Вона забрала в неї з рук хлопчика, і сказала, що він буде в них, поки Надя заспокоїться, і пішла додому. Чоловік Віри віднісся з деяким подивом на вчинок дружини, але не заперечував.
