Я завжди вважала, що потрібно жити чесно. Тому що все повертається бумерангом, а іноді у двічі болючіше. Можливо багато хто мене не зрозуміє в цій ситуації, скажуть могла б залишити все собі. Але я вважаю по-іншому. Якось я поверталася з відпочинку і в аеропорті переплутала валізу. Я дівчинка, але не люблю нічого яркого і дівчачого. Стараюсь завжди купувати все в пастельних тонах. А знаючи які в нас багажні відділення, валізу купила чорного кольору. Не дивно, що така ж була у когось іншого. Коли приїхала додому і почала розпаковувати речі, зрозуміла, що все не моє. В середині виявилося кілька тисяч доларів і дорога цифрова техніка.
В мене знайомий займається зйомкою урочистих заходів, тому я трішки розуміюсь у ціновій політиці такої техніки. Я була розгубленою і не знала, що мені робити. На той час це була досить велика сума грошей, а ще така дорога техніка. Мабуть, багато хто на моєму місці зрадів таким обставинам, але не я. Я вирішила знайти власника валізи. Зателефонувала до аеропорту і розповіла ситуацію. Виявилося, що їм вже телефонували також з приводу такої проблеми.
Мені дали контакти за якими я можу зв’язатися з власником. Зателефонувавши я домовилась про зустріч. Це виявився чоловік трішки старший за мене. Він працює фотографом та журналістом в американському журналі, а тут вирішив прилетіти на батьківщину провідати рідних і частково по роботі. Андрій був дуже приємним та ввічливим, я давно не зустрічала таких приємних чоловіків. В силу своєї замкнутості я взагалі мало спілкуюся з кимось. Андрій пропонував мені гроші у вигляді подяки, але я відмовилася. З кожним може таке трапитися. Він подякував і взяв з мене обіцянку пригостити мене чашкою кави на вихідних. Я погодилася.
Після цієї зустрічі пройшло вже чотири роки, ми з Андрієм одружилися і скоро чекаємо на поповнення в родині. Я завжди вважала, що добро повертається, але не надіялася що так швидко і таким чином.
