Мені не подобалося те, як мене виховували мої батьки. Тому, коли я сам став батьком, то вирішив, що зроблю все по–іншому.
Своє дитинство я пам’ятаю дуже чітко. Батько ревно слідкував, що я в усьому був найкращим та я не мав права на помилку. Якщо мені в школі ставили погану оцінку, то я навіть додому боявся йти, бо знав, що за таку оцінку мене не погладять по голові, радше, навпаки. Уроки робив лише з батьками. До п’ятого класу я спочатку писав домашнє завдання в чорновик, а вже потім переписував його в зошит. На це йшло дуже багато часу, а лягав спати приблизно об одинадцятій годині. Зранку потрібно було вставати в школу та я був втомлений, на уроках слухав неуважно та це сприяло тому, що у мене погіршилися оцінки.
Потім батько записав мене на додаткову заняття з математики, а я її терпіти не міг. Коли я просився гуляти з друзями, то повинен був на окремий листочок записати їх імена, в якому класі вони навчаються та номери телефонів до них або їхніх батьків.
Я був слухняним сином до підліткового віку, а потім у мене стався бунт, я почав порушувати всі заборони та суперечити батьку. Бувало навіть, що я не ночував вдома. А потім я ледве не зв’язався з поганою компанією.
Лише мій здоровий глузд повернув мене на правильний шлях.
Тепер я й сам батько та не роблю того, що робили зі мною. Мій син може приносити додому будь–які оцінки та якщо Михайло приніс додому погану оцінку, то я запитую його як він може її виправити. Син сам робить уроки, лише зрідка просить мене про допомогу. Я вважаю, що це правильно. Краще коли діти вчитимуться на власних помилках, а дорослі повинні бути поруч для того, щоб показати своїй дитині правильний напрямок.
Мій батько взагалі не схвалює мої методи виховання та часто каже, що я розпещу свого сина. А я знаю до чого призволить виховання за методами мого батька та не сприймаю його слова серйозно. Це моя дитина та тільки я краще знаю як правильно виховувати свого сина.
Моя дружина Вероніка повністю мене підтримує, її теж виховували суворо. До вісімнадцяти років вона не могла гуляти довше дев’ятої години вечора. Її мама навіть коли Вероніка спілкувалася з якимось хлопцем називала її негарними словами, які характеризують жінку легкої поведінки та постійно казала, що не виховуватиме її байстрюків. У Вероніки ще й досі залишився неприємний осад після таких подій.
Попри те, що часи змінилися, я все ще спостерігаю у сучасних батьків застарілі методи виховання. Та з часом стає зрозуміло до чого вони приводять. Діти, які знаходяться під пильним контролем, рано чи пізно хочуть спробувати те, що їм забороняють і чим сильніше їм це забороняти, тим більше бажання порушити цю заборону. От і мають потім проблеми.
У нас з Михайлом довірливі стосунки та він не боїться мені про все розповідати. Одного разу син прийшов до мене та сказав, що я найкращий батько у світі. Мене дуже здивувала така заява та я запитав у нього чому він раніше мені про це не казав.
– У мене не було з чим порівняти, я думав, що всі батьки такі як ти, – відповів син, – а сьогодні на перерві ми з однокласниками розмовляли та я дізнався, що батьки моїх однокласників часто беруть їх телефони для того, щоб прочитати листування та поглянути на їх телефонну книгу.
Я радий, що син вважає мене хорошим батьком та надіюсь, що так буде завжди.
