Дідусь Іван Григорович без догляду вже не обходився. Донька втомилася ходити кожного дня до нього, потім вдома скільки роботи. Але куди дінешся, не здавати ж тата в будинок для літніх людей. Одного разу телефонував брат дідуся, запитував як його здоров’я. Живе брат біля моря в невеличкому населеному пункті. Коли почув, що його брат хворіє, запропонував свою допомогу. Щоб привезли Івана Григоровича до нього. Вони удвох будуть справлятися.
Донька зраділа, що їй нарешті полегшення. Тому не відкладаючи, посадили дідуся в машину і поїхали до брата, до моря. Гостювали тиждень, попрощалися і поїхали додому. При цьому шепнула дяді Вові, якщо тато помре, то поховають тут. Не будуть возитися. Цілий рік ніяких повідомлень. Дочка задумалася. Невже дядя Вова сам поховав тата, і нічого не сповістив. Якраз середина літа, вони всією сім’єю поїхали до дяді Вови і заодно дізнаються про тата.
Яке ж було їхнє здивування, коли на порозі будинку їх зустрів Іван Григорович. Живий здоровий, неначе помолодів років на п’ятнадцять. Він приготував кімнату для гостей, тому що дядя Вова на базарі продає овочі, які вони виростили удвох із братом. Дочка з сім’єю погостювали тиждень і поїхали додому. Тато їхати з ними відмовився. У нього справи, які залишити не може. І брат без нього не виростить овочі правильно. Адже наразі в них бізнес. І це подобається їм обом.
