Марина з Іваном разом вже п’ятнадцять років. Давно в минулому обстеження, ходіння по лікарях. Останній раз їм винесли вердикт, в Івана не може бути дітей. Від того дня більше не намагалися щось робити. Вирішили просто жити й не мріяти про те, що не здійсниться. Адже багато сімей так живуть, вони не виключення. Більше не згадують про мрії, якими колись жили. Адже так болісно про те згадувати, що ніколи не стануть батьками.
Одного разу увечері, Марина йшла з роботи. Накрапував дощ, а вона не взяла з собою парасольку. Якраз йшла через парк, як дощ збільшився. Вона забігла в альтанку, яка стояла біля доріжки. І застигла на місці. Там стояв візочок з немовлям. Навкруги нікого не було. Марина заглянула в середину. Видно, що то дівчинка, вдягнена в рожевий костюмчик. Дівчина стояла і дивилася на немовля, а сама не знала, що їй робити.
Вже й дощ перестав, а Марина не може залишити візочок. Адже навіть по доріжці ніхто не проходить. Вона зателефонувала чоловіку і попросила, щоб він терміново підійшов до альтанки в парку. Не стала нічого пояснювати й відключилася. В цей час дитинка заворушилася і Марина колихала візочок. Хвилин через п’ятнадцять підійшов чоловік. Поки дружина розповідала, як знайшла дівчинку, Іван зателефонував у поліцію.
Вже вдома, коли обговорювали ту подію, вирішили взяти дівчинку до себе. Адже вони знайшли, то і їм виховувати. Коли звернулися в органи опіки, їм пішли назустріч. На збір документів пішло більш як два місяці. Та це не зупинило Марину й Івана в намаганні стати батьками. Та ще коли сказали батькам Івана, про дівчинку, яку удочерять, його мама розплакалась. Вона думала, що вже не прийдеться їй няньчитися з внуками, а тут така радість.
Розшук батьків Ані, так звали дівчинку, дав свої результати. Виявляється молода мама народила дівчат близнят. Розуміла, що одна з двома не справиться. Тому на одну дівчинку написала відмову, а другу забрала. Але діти, це не так легко. Промучившись місяць з нею, надумала позбавитись дитини. Адже з нею дівчина не могла ні працювати, ні піти відпочити. Тому, коли прогулювалася парком перед дощем, в той момент надумалася залишити візочок в альтанці, а сама пішла звідти.
Вона навіть не думала, чи знайде хто її дитину, чи ні. З горе мамою розбираються слідчі органи. Та вона все ж таки написала відмову і від Ані. Марина з Іваном вирішили розшукати другу дівчинку, сестричку Ані. Негоже сестрам рости окремо одна від одної. На їхнє щастя дівчинку ще не встигли удочерити. Хоч і були потенційні батьки. Та Марина з Іваном доказали, що в них дівчаткам буде набагато краще. Адже зростатимуть разом.
Вже через пів року всі проблеми з документами були усунені, і нарешті сестрички разом. Марина з Іваном продали свою квартиру і переїхали жити в інший кінець міста. Туди, де їх не знають. Щоб донечкам хтось «добренький» не розповів раніше чим виростуть, хто їхні справжні батьки. Наразі в них велика родина. Тато і мама Івана допомагають молодим батькам. Тому живуть разом. Вирішили, коли дівчатка підростуть, тоді бабуся з дідусем підуть жити у свою квартиру.
