Василь і Валентина одружилися, коли чоловік жартома запропонував вийти за нього заміж. Дівчина все сприйняла навсправжки. Василю незручно було відмовлятися. Відгуляли весілля. Жили у мами чоловіка. Окрім нього в сім’ї ще дві доньки. Які на вихідні приїжджали своїми сім’ями. Валентині приходилося несолодко. Два дні вона стояла біля плити, жарила, парила, варила. Коли в неділю під вечір доньки від’їжджали по домівках, Валентині потрібно прибрати в будинку. Через те, що на другий день вона йде на роботу. Так кожні вихідні. Дружина жалілася чоловіку, але він не звертав уваги. Як він відмовить сестрам провідувати маму і домівку, де виросли. Від такого життя і непорозуміння, Василь і Валентина віддалилися одне від одного.
Одного разу Василю потрібно було забрати речі у дружини, які вона купила в обідню перерву. Вони домовилися, що він на мотоциклі приїде по неї після роботи. У чоловіка знайшовся час поїхати забрати речі раніше, а Валентина потім прийде з роботи сама. Коли він зайшов на подвір’я підприємства, де працювала дружина, за кут будинку пішли двоє. Потім до нього дійшло, що то його дружина з якимсь чоловіком. Він прослідував за ними й побачив картину. Валентина стояла за руки з чужим чоловіком і цілувалися. Василь від несподіванки щось вигукнув. Від чого пара перелякано оглянулася.
В процесі розлучення виявилося, що Валентина вагітна. Вона намагалася відсудити аліменти. Василь пручався. Те що він тоді побачив, дає підставу думати, що майбутня дитина не його. Адже разом жили три роки й нічого. Навіщо платити аліменти на чужу дитину? Так говорив він у суді. Тяжба затяглася. Валентина народила сина. Вона показувала, як він схожий на свого тата, але Василь невмолимий. Суд призначив зробити тест ДНК. І тут почалося. Валентина ні в яку не погоджувалася брати аналізи в дитини. Три рази призначали дні, в які повинні піти здати на ТЕСТ. Валентина не згодилася.
Суд відмовив їй в аліментах. Минали роки. Василь давно одружений вдруге. В нього двоє діток, хлопчик і дівчинка. Друга дружина виявилася більш твердою. З перших днів вона заявила, що стояти біля плити, прибирати після всіх, вона не збирається. По господарству вони впораються самі. Якщо хочуть бачити маму, нехай запрошують до себе погостити. Дочки образилися, перестали їздити, але і маму до себе не брали. Про Валентину не згадує. І бачиться з нею доволі не часто. Син Валентини виріс копія свого батька. Коли зустрічалися випадково, одне обличчя, з різницею, що один старший, другий молодший. Але батько сина так і не признав. Говорить, коли б здали на ТЕСТ, то допомагав. А так у них своє життя, у мене своє.
Одне питання до Валентини. Чому тоді так вчинила? Можливо тоді сумнівалася, чия дитина. Але на сьогодні то неважливо. Заміж більше не вийшла. Цікаво було б знати, що про це думає її син?