Моя молодша сестра завжди була із тих дівчат, які в усьому шукають легких шляхів. З навчанням вона заморочуватися не хотіла, бо вважала, що це не головне. Працювати теж не бачила сенсу, бо робота її втомлює. А от, що стосувалося заміжжя, тут вона визначилася одразу – треба знайти багатого нареченого.
Пошуки складалися не надто успішно. Жоден із чоловіків не міг надовго біля неї затриматися. Основна причина розриву – надто високі вимоги до кандидатів. Все ж одного разу її таки пощастило. Нарешті Влада зустріла свого омріяного хлопця. Його звали Юрій, він працював на роботі й досі жив із батьками. Сестрі здалося, що Юра перспективний та й батьки наче заможні. Зможуть куплять їм квартиру, щоб молоді жили окремо.
Щоб пришвидшити їхнє весілля дівчина завагітніла. Хлопцю нікуди було діватися – зіграли весілля. Та передбачення молодої дівчини не здійснилися – окреме житло ніхто їм не купував. Довелося Владі переїхати до свекрухи зі свекром.
Жилося їм не надто добре. Влада постійно скаржилася на Юру. Обзивала чоловіка маминим синочком й нездарою. Після народження дитини стало ще важче. Тож після трьох років шлюбу подружжя розлучилося. Влада повернулася на роботу, відправила сина в садок й почала орендувати житло.
Вдруге виходити заміж не поспішала. Натомість знайшла собі багатого коханця, який забезпечував її матеріально. Одного разу я приїхала до них у гості й стала свідком не надто приємної картини. Моєму племіннику на той час уже виповнилося 10 років. Заходжу я на кухню й бачу як Влада годує сина з ложечки. На моє запитання, навіщо вона це робить, сестра пояснила: «Він же ще маленький. Хто ж про нього подбає, як не мати»
Потім племінник почав вередувати, бо йому не сподобалося, що в їхній квартирі «чужа» людина, тобто я. Надовго в них не затримувалася. Згадала про якусь важливу справу й пішла. Одне мені не зрозуміло, Влада сама скаржилася на Юру, мовляв, він мамин синочок, а тут зі свого робить ще більшу розмазню.
