Я часто спостерігаю за своїми батьками. Вони в мене дуже гарні. Ні, найкращі. Інколи мені здається, що вони не вміють навіть сваритися. Неначе ось наростає сварка, як уже сміються удвох. Мені подобається бути поряд в такі хвилини. Я також стаю учасником їхніх веселощів. Адже потім ніхто не згадає, чому наростало невдоволення. Але коли жарти, то пам’ятають усі, навіть я. Але інколи не встигаю приєднатися.
Одно в нас проходить невід’ємно. Три рази на тиждень мама вечорами кудись ходить. Тато в такі вечори бурчить невдоволений. Мама нічого не говорить, мовчить, інколи скаже – досить уже. Збирається і йде. Години через дві тато йде зустрічати маму, і вони веселі приходять додому. Одного разу я запитав, куди ходить мама? Вони обоє переглянулися, посміхнулися. Потім тато сказав: – ходить до своєї любові.
Мама засміялася, а я так нічого і не зрозумів. Одного разу, коли мама, як завжди пішла, а тато через дві години збирався йти по маму, я попросився з ним. Тато трохи подумав, потім згодився, чому б і ні, пішли. Ми йшли довго, до будинку культури. Я здивувався, що там може робити моя мама? Тато нічого не відповідав, повів мене всередину, говорив, що взагалі він всередину не заходить, чекає маму на вулиці. Але щоб я побачив, то пішли.
Ми зайшли до великої зали. Стільці стояли під стіною. Посередині красиво вдягнені жінки й чоловіки. Спочатку я не зрозумів, що ми там робимо. Але по тому, як кружляли пари під музику, це таке видовище, не передати. Тато запитав:
– Маму бачиш?
Я водив очима, шукаючи маму. Тільки коли махнула мені рукою, тоді впізнав. Вона така красива, очей не відвести. Красива бальна сукня облягала її струнку постать. Як же мама мінялася, коли плавно рухалася в танці з партнером. Виявляється мама ходить танцювати. От чому в неї тонка талія, і взагалі виглядить як молоденька дівчинка, хоч і моя мама. Коли музика стихла, мама підійшла до нас. Вона запитала, чи не хочу я танцювати з нею?
Я відмовлявся, там стільки багато людей. Мені буде ніяково, адже танцювати зовсім не вмію. Мама говорила, що можна записатися в початкову групу. Тато сміється. Краще нехай ходить на бокс. Я сказав, що подумаю. Мама пішла перевдягатися, а ми вийшли на вулицю і чекали там. Я ніколи не думав, що в моєї мами таке захоплення. Он чому вона приходить завжди в піднесеному настрої. І в нас завжди весело.
Додому ми йшли не поспішаючи. Ми сміялися, їли морозиво. Тато запропонував зайти на каруселі. Але я що, маленький, щоб кататися? Ми йдемо далі. Віднині я також ходитиму разом із татом зустрічати маму. Така прогулянка всім нам подобається. Але мамині танці, це щось. Мабуть, я ходитиму з мамою, буду дивитися, як кружляє моя мама. Потім прийде тато і ми всі разом вертатимемося додому. Така ідея сподобалася всім.
Тільки тато додав, що він також зі мною буде спостерігати за маминими танцями. Ми знову сміємося. Як добре, що в мене така родина, де кожен займається тим, що подобається йому. До речі тато ходить на бокс. Не дарма вмовляє мене попробувати. Можливо я погоджуся, подумаю.
