Одружені Катерина з Вадимом десять років. Весь цей час жили на найманій квартирі. Дітей домовилися не заводити, поки не знайдуть собі постійне місце проживання. За ці десять років вони заощадили немало, але квартиру купити не вистачить. Тому збиралися поїхати працювати за кордон удвох. Та останнім часом їм не щастить. Не визначаться, куди краще їхати. Від того втрачають те місце, куди є можливість їхати. Так уже два рази.
Одного разу зателефонувала мама Катерини. Вона говорила, що одній важко жити. Якщо донька з чоловіком погодяться проживати з нею, то вона не набридатиме їм. А сама не буде почуватися одинокою. Вадим довго не погоджувався. З однієї сторони то добре, є де жити. Заощаджені гроші можуть витратити на ремонт. А з другої сторони, немає гарантії, що теща дотримає слова і не буде втручатися до них із порадами. Та дружина умовила, переїхали.
Якраз в цей час Катерина повідомила про вагітність. Радості не було меж. Все сходилося добре. І квартира постійна, і дитина народиться. Тиждень жили добре, Ольга Семенівна намагалася бути люб’язною, не втручатися до молодих. Та наступного тижня її терпець урвався. Не може вона дивитися, як зять не відходить від холодильника, як чіпляє ногами за стілець, а теща все чує, і то дратує її.
Три дні терпів бурчання Ольги Семенівни. А потім заявив дружині, що не вживеться з тещею. Та й Катерина те бачила. Зателефонували господарці квартири, в якій проживали до цього, чи вільна вона. Господарка відповіла, що не встигла нікого прийняти. Тому вони швиденько перебралися назад. А на заробітки не поїхали. Катерина не пустила Вадима одного. Адже народження першої дитини, чоловік повинен бути вдома. А гроші збиратимуть пізніше. Так вийшло, нічого, вони молоді, все в них вийде.
