Мої батьками живуть у селі далеко від міста. Молоді там майже немає, тому у селі переважно проживають люди похилого віку. Так поряд з ними живе дідусь Микола. Його син Валентин живе в місті разом зі своєю сім’єю, має там власну справу, яка приносить йому чималий дохід. На початку він часто передавав гостинці батькові, різні смаколики, які вони привозили з іноземних курортів, та раз на місяць міг зателефонувати, щоб спитати як справи та здоров’я.
Мама розповіла, що в один момент він перестав виходити на зв’язок повністю. Дідусь Микола дуже засумував і почувався самотньо, до того ж переживав за сина. Батькам було його дуже жаль й вони вирішили допомагати йому, оскільки він вже був доволі літній й деякі справи давались йому дуже важко. Кожної неділі пригощали сусіда варениками, а в будні дні носили гарячого супу на обід. Під час однієї з розмов вони дізнались, що Микола дуже любить читати газети, але зір вже зовсім поганий, тому мама іноді затримувалась в сусіда, щоб прочитати йому новини зі свіжих газет.
Потім здоров’я сусіда почала різко погіршуватись. Батьки й надалі доглядали дідуся, купляли продукти та їздили в аптеку. Одного вечора, коли мама принесла сусіду вечерю, він почав казати, що він дуже щиро вдячний моїм батьками, за те, що вони його доглядають, годують та допомагають йому. Потім сусід додав, що він довго думав й врешті-решт вирішив, що він хоче залишити у спадщину їм свій будинок. Мама відразу спитала, аякже його син Валентин зі своєю сім’єю, а він сказав, що Валентин для нього зробив у декілька разів менше, ніж батьками за декілька останніх місяців. Батьки звісно подякували сусіду за таке рішення і після того вони почали ще більше турбуватися про дідуся Миколу.
Через декілька днів до них зайшла поштарка Анна, вона принесла батькові пенсію та газети, і почала розповідати, що до нашого сусіда Миколи приїжджав нотаріус і вже змінив заповіт. Зі слів листоноші, це їй казав сам дідусь Микола.
Незабаром настали Зелені свята. Дідусь почав себе ще гірше почувати й відразу після свят він помер. З дідусем прийшло прощатись дуже багато людей. Навіть хтось з інших сусідів зміг додзвонитись в місто до сина з невісткою, і ті також приїхали прощатись з батьком. Як батьки зрозуміли пізніше, то вони знали, що мама з батьком допомагають їхньому батьку, бо вони підійшли й почала дякувати їм, що вони доглядали його аж до самої смерті. Так всім селом провели дідуся Миколу в останній путь. У процесі похорону батьки дізнались, що у Валентина, сина Миколи, зараз величезні проблеми у бізнесі й у них дуже великі борги, бо їм майже безупинну хтось надзвонював.
Після похорону приїхав нотаріус для того, щоб зачитати заповіт дідуся. Там для батьків чекала несподіванка. На папері чітко було написано, що все майно сусіда Миколи передається у спадок його сину. А той відразу сказав, що буде виставляти будинок на продаж, бо йому потрібно його терміново продати, щоб розібратись зі своїми проблемами у бізнесі.
Батькам було трішки образливо, адже це вони доглядали сусіда, піклувалися про нього. Проте вони зрозуміли, що нічого змінити не можна, але й не хотіли приймати цю правду. У селі почали казати, що по-іншому й бути не може, адже є син. Мама з батьком зрозуміли, що вже нічого не змінити, проте на дідуся Миколу вони не ображаються.
