Мене звати Тетяна, мені вже майже сорок років, а у нас з чоловіком до сих пір немає маленьких нащадків. Так вийшло, що через десять років після того, як ми з чоловіком намагалися народити дитину, я дізналася, що не можу завагітніти. Це був для мене шок. Я плакала місяць днями й ночами, не могла прийняти цього факту. Але добре, що поруч зі мною був мій коханий чоловік, який мене підтримав та заспокоїв.
І ось одного вечора до мене прийшла божевільна ідея. Я запропонувала своєму чоловікові усиновити дитинку. Мої слова просто шокували чоловіка, він не знав як реагувати на таку пропозицію та що мені відповідати. Він пообіцяв подумати й через тиждень сказав, що він згоден. Ми на радостях об’їхали всі дитячі будинки нашого міста та району і вибрали того самого найкращого трирічного хлопчика, якого звали Максим. Як мені тоді здавалося, ми обоє закохалися з першого погляду в цього хлопчика й одразу відчули себе його батьками. Було таке відчуття, що він все життя прожив з нами. На подив для нас обох, ми, навіть, дуже швидко зібрали всі необхідні документи, щоб забрати нашого Максима додому.
Спочатку, перший місяць, все було добре Максим ріс порядним хлопчиком, а ми з чоловіком його любили та опікувались. Але через деякий час після цього я почала помічати холодне ставлення мого чоловіка до нашого сина. Він якось зовсім його не обнімав, не бавився з Максимкою. А потім і сам мені почав говорити, що не зміг він покохати Максима, не відчуває він, що це його дитина.
Для мене це було дуже болюче зізнання. Я до останнього вірила, що ми обоє дуже кохаємо нашого сина. Але це не так. Одного разу мій чоловік приїхав додому напідпитку і сказав, що я повинна вибрати, або він, або наш син. Чоловік дав мені на роздуми два дні, а я не розуміла, як я можу вибрати між сином та чоловіком, яких я кохаю однаково. Я так і не змога дати відповідь на питання мого чоловіка і він зробив вибір за мене. Мовчки взяв Максима і повіз до дитячого будинку, нічого мені не сказавши.
І ось тут я зробила свій вибір. Вигнала чоловіка з квартири, поїхала забрала назад свого синочка і ми почали жити разом в справжній любові та гармонії.