Одного весняного дня в двері гуртожитку, де проживав Антон, постукали. Коли відкрив їх, на порозі стояла Віка з конвертиком на руках. Вона зайшла привіталася, сказала: – Пам’ятаєш, я тобі обіцяла принести дитину. Я так і зробила. Йому всього два тижні. Назвала його Рома, мені завжди подобалося це ім’я. Я написала від _мoвy від сина, тут всі документи і вiдм _oвa.

Від знедавна Антон знає, що таке самотність. Тиждень тому його кинула дівчина. Все б нічого, але він її кохав. І потім, призналася що вагітна. Чоловік радів, кружляв її на руках по квартирі. Видно було, що Віка радіє разом із ним. Вони святкували новину, випічкою. Віка враз захотіла тістечок. Про фігуру не думала, таке сильне бажання з’їсти чогось добренького. Антон сміявся, вона так мило все це робила, що тістечка носив би кожного дня.

Наступного дня, після того, як дізналися новину, Віка заявила, що йому потрібно кинути навчання. Адже наразі їй потрібно багато вітамін, відвідувати лікаря, і взагалі, скільки всього потрібно дитині. І все те коштує не малі гроші. Антон розуміє, але кидати інститут не збирається. Щось придумає. Увечері підробляти буде, навіть вантажником, якщо нічого іншого не знайде. Але кидати на останньому курсі, ні, вони викрутяться.

Та Віка не хотіла нічого чути. Говорила, що тих грошей їй буде мало. Вона хоче жити, ні в чому собі не відмовляючи. А він не хоче її чути. Про те, що після навчання в нього буде хороша робота, лише потерпіти якихось півтора року, дівчина відразу впадає в істерику. Довго так тягнутися не могло, і одного дня Віка заявила, що йде від нього. Коли народить дитину, принесе йому. Тому що аборт робити пізно, а зв’язувати себе вона не збирається.

Антон стояв ошелешений. І з цією дівчиною він збирався створити сім’ю? Добре, що раніше себе показала. Але як же дитина? Він хоче брати участь у вихованні маляти. Що вона говорила про те, що принесе йому? Мабуть, просто лякала. Хіба мама може кинути своє маля? Самотність заполонила всю душу чоловіку. Минув місяць, Антон нічого не знав про Віку, не бачив її в інституті. Подруги не говорять йому про неї нічого, як не питав.

Чоловік знайшов собі роботу на неповний робочий день. Добре, що графік роботи вільний. Тому працює в вечірні часи. Антон сподівається, що Віка зателефонує йому, коли народиться дитя. Цікаво, хто буде, хлопчик чи дівчинка? Намагався уявити собі маленьке створіння, але не вдавалося. Він і гадки не мав, які вони дітки, маленькі. До закінчення навчання залишилося менше ніж пів року. Одного разу подружка Віки сповістила, що дівчина народила сина, і додала, щоб не шукав. Вона сама знайде.

Одного весняного дня у двері гуртожитку, де проживав Антон, постукали. Коли відкрив їх, на порозі стояла Віка з конвертиком на руках. Вона зайшла привіталася, сказала:
Пам’ятаєш, я тобі обіцяла принести дитину. Я так і зробила. Йому всього два тижні. Назвала його Рома, мені завжди подобалося це ім’я. Я написала відмову від сина, тут всі документи й відмова. А я хочу почати все спочатку. Прощавай.

Віка положила малого на диван, пакет поставила поруч, повернулася і пішла. Антон слідом, намагався схопити її за руку. Так не роблять. Не можна мамі залишати свого сина, потім жаліти буде. Чоловік вискочив за нею на вулицю. Віка вже стояла біля дорогої іномарки. Звідти вийшов чоловік, відкрив їй дверцята і подивився на Антона. Хмикнув, завів машину і вони поїхали. Антон вернувся назад у кімнату. Хлопчик спав. Чоловік не знав що йому робити.

Взагалі він вперше бачить малюка, а що з ним робити, уяви не має. Зателефонував давній приятельці, Світлані. Розповів що утнула Віка. Дівчина сказала, щоб чекав, вона прийде. Коли прийшла, Рома ворушився. Світлана сказала, що в гуртожитку дитині не місце. Сьогодні вони переночують у неї. Потім щось рішать. І далі повідала, що в неї є менший на десять років брат. То вона сама його виняньчила, мамі весь час ніколи було. Так що знає як поводитися з малим.

Вже пів року Антон із Романчиком живуть у Світлани. Вона справді дуже допомогла чоловіку, підтримала в тяжку хвилину. Сьогодні й не скажеш, що Антон не вміє поводитися з дітьми. Он як справляється. Зі Світланою зустрічаються, якщо можна так назвати відносини, які виникли між ними. Антон думає запропонувати дівчині вийти за нього заміж. Кращої ніж Світлана не зустрічав. Дівчина любить Рому, а також і його татка. Вирішили, коли одружаться, Світлана всиновить хлопчика. Антон і так його тато. Про Віку не чули нічого, навіщо вона їм. Все що можна зробити, вона зробила, заява на відмову є.

Оцініть статтю
Дюшес
Одного весняного дня в двері гуртожитку, де проживав Антон, постукали. Коли відкрив їх, на порозі стояла Віка з конвертиком на руках. Вона зайшла привіталася, сказала: – Пам’ятаєш, я тобі обіцяла принести дитину. Я так і зробила. Йому всього два тижні. Назвала його Рома, мені завжди подобалося це ім’я. Я написала від _мoвy від сина, тут всі документи і вiдм _oвa.