Як зелено на дворі, які пахощі. В цей час цвіте акація. В місті повітря зовсім не таке. Катя сиділа на порозі будинку, в якому поселилася зовсім недавно. В місті хотіла наймати квартиру, але не знайшла. Занадто дорого, не по її грошах. Знайшла будинок лише за містом. Господарі виїхали на заробітки в іншу країну на два роки, тому раді були молодій дівчині, яка житиме і доглядатиме за будинком. Плату не брали, лише щоб оплачувала комунальні платежі, і порядку дотримувалася. Такий варіант Каті підходив. Тому слухала спів пташок, і раділа що все так добре склалося. Поруч зупинка, і в місто недалеко, на роботу буде встигати.
Її молодий чоловік, з яким зустрічаються зовсім недавно, працює разом із Катею. Де він живе, дівчина не питала, незручно. Відносини в них, не зовсім. Катя не може сказати, що Іван їй подобається, можливо не розібралася у своїх почуттях. Тому побачення в них можна сказати прохолодні. Просто Каті з ним не цікаво, і піти від нього не наважується. Можливо так і повинно бути. Адже Іван її перший хлопець.
Одного вихідного дня, в будинок постукали. На порозі стояв молодий чоловік. Він вибачився, і просив телефон, щоб зателефонувати в автосервіс. Його машина зламалася поруч із будинком Каті, телефон розрядився, і йому нічого не залишалося, як просити допомогу. Дівчина запросила гостя в будинок попити чаю. Поки він розмовляв по телефону, вона поставила чайник грітися, на стіл принесла печиво. Запросила гостя до столу. Познайомилися, його звуть Сергій. Йому двадцять п’ять років, неодружений. Чоловік проговорив все зразу, і дивився на Катю, не зводячи очей.
В дівчини щось всередині тремтіло, а в голові стукало: це він, отой єдиний.
Через півроку вони побралися. Катя знайшла нових квартирантів у будинок, а сама переїхала до коханого чоловіка. Через п’ять років вони мали двох донечок, але Сергій мріє про сина. В них обов’язково буде третя дитинка, лише підростуть дівчатка. Катя часто думає, якби в той день не зламалася машина Сергія, і телефон не розрядився, чи зустрілися б вони?
