Ця історія трапилась у маленькому селі, де всі один одного знають, приходяться один одному родичами, або добрими друзями.
У моєї сусідки, Олени Вікторівни, є син, його звуть Олесь. Він розумний хлопчик, зміг вступити в університет самостійно. Моя сусідка не могла припинити радіти, що син у неї такий молодець, навіть, у голос мріяла про те, як він у місті на роботу влаштується якимось керівником й буде допомагати їм з чоловіком. Але ж доля не завжди йде так, як нам хочеться, й тут їх улюблений син вирішив одружитися.
Олесь одружився з міською дівчиною у місті й ні словом про це не обмовився своїм батькам, а ті дізналися про таку важливу подію аж тоді, коли невістка була на 7 місяці вагітності. Працювати вона більше не могла, тому Олесь мав працювати. Так уже сталось, що викладачі не захотіли терпіти його постійних пропусків й вигнали його з університету. Сенсу залишатися у місті їм більше не було, тому вирішили молодята їхати у село до наших сусідів.
Олена Вікторівна ніяк не могла змиритися з появою невістки у домі, все її у ній не подобалось. І готувала вона не так, і прибирала неправильно, і говорила надто чисто й голосно, а вчора взагалі вирішила, що вона господарка й попросила чоловіка з сином звільнити одну кімнату для дитячої! Який же жах!
Ах, але сердечний приступ у жінки ледь не стався тоді, коли вона почула, що син пішов працювати на завод, бо він чоловік й має забезпечувати свою дружину й дитину, тоді й сусідка зрозуміла, що інститутського диплома їм не бачити!
А сьогодні син з невісткою поїхали у місто, щоб купити ще ненародженій дитині щось!
– Де ж таке світ бачив, щоб ненародженій дитині щось купували? От де на мою голову взялась така «мудра» невістка?!
Тиждень тому гості приїжджали до нашої Олени Вікторівни – свати. Ох, і після цього ми вислухали, які вони погані люди, нічого не вміють й не знають, а її то краще видно й взагалі її син міг когось кращого знайти, бо це точно не його «партія».
Ми це все з сусідками слухали, а самі думали з точністю навпаки.
