Одружилися ми з моїм чоловіком дуже рано. Я тоді тільки закінчила школу, а Сергій вже добре заробляв та забезпечував родину. Для мене на той момент це були космічні суми грошей. Але й різниця у віці у нас була шість років.
Майже одразу після одруження я подарувала чоловікові синочка. А ще через два роки й донечку. Жили, до речі ми у двокімнатній квартирі чоловіка. Справлятися одній з двома дітьми було звичайно тяжко, але мені дуже сильно допомагала моя свекруха. Я їй дуже за це вдячна. Вона завжди приходила тоді, коли я потребувала допомоги. Неначе знала.
Господинею я була гарною, готувала смачно, у квартирі завжди було чисто й затишно. Коли моїй донечці було два рочки я вийшла на роботу. Влаштувалася нянечкою в дитячий садочок. Звичайно грошей платили небагато, але все ж вони були.
Згодом я все більше почала загострюватися на своїх дітях, віддавати їм останнє, а про себе забувати. Мені здається таку помилку допускають досить багато мам. Я почала радіти речам, які мені віддавали родичі, перестала фарбуватися та купувати косметику. Й почала помічати як мій чоловік став холодно до мене ставитися. Часто пропадав на роботі, а вдома зі мною ні про що не говорив. Зовсім ми віддалилися один від одного.
А одного дня мій чоловік прийшов додому і сказав, що він мені весь цей час зраджував і що він подає на розлучення. Я була шокована. Проплакала не один тиждень. Але прийшла моя свекруха та витягла мене в торговельний центр походити по магазинах. Звичайно мені було школа витрачати на себе гроші, але я розуміла, що воно того варте. Накупили ми цілу гору косметики та одягу. Відвідали салон краси. Я й сама собі почала набагато більше подобатись.
А після моїх змін я почала помічати увагу чоловіка до себе. У нас все потихеньку почало налагоджуватися. Слава Богу до розлучення діло не дійшло. А все завдяки моїй коханій свекрусі. Все життя буду їй вдячна.
